Демественноє спів (від позднегреч. doméstikos — деместік, керівник хору і його соліст у Візантії), стиль староруського церковного співу. Набув поширення в середині 15—17 вв.(століття) Найраніші записи демественних мелодій, що здійснювалися за допомогою знаменной або особи, демественной нотації, відносяться до 70-м-коду рр. 16 ст У 17 ст з'явилися і демественниє трьох- і чотириголосні партитури. Мелодика Д. п. відрізнялася свіжістю інтонацій, гнучкістю, квітчастим малюнком і в цьому відношенні наближалася до ліричної народної пісні. Д. п. застосовувалося в святковому богослужінні і в урочистих випадках (вінчання, зустріч пануючи і т.п.). Загальноприйнята раніше точка зору, ніби спочатку Д. п. було домашнім, що виникла у зв'язку з поясненням походження його назви від латів.(латинський) domesticus — домашній, нині оспорюється.
Літ.: Разумовський Д. Ст, Церковне спів в Росії, ст 3, М., 1869; Стасов Ст Ст, Нотатки про демественном і троєстрочном спів, Собр. соч.(вигадування), т. 1, СП(Збори постанов) Би, 1894; Успенський Н., Староруське співецьке мистецтво, М., 1965.
