Дежерін (Dеjerine) Жюль (3.8.1849, Женева, — 26.2.1917, Париж), французький невропатолог, анатом, член французької медичної академії (1908). Медичну освіту здобув в Парижі (1879). З 1879 директор клініки в госпіталі (Париж), з 1901 професор, завідувач кафедрою історії медицини і з 1910 завідувач кафедрою нервових хвороб в госпіталі Сальпетрієр (Париж). Основні роботи по питаннях клінічної неврології і анатомії нервової системи, вивченню афазії. Описав (спільно з Р. Русси) розлади, характерні для поразки зорового горба; спільно с Л. Ландузі — особливий тип прогресивної м'язової дистрофії; разом з Ж. Сотта виділив в особливу нозологічну форму гіпертрофічний прогресуючий інтерстиціальний неврит дитячого віку (хвороба Дежеріна — Сотта); встановив (1892) локалізацію поразки при так званій словесній сліпоті (центр Дежеріна). Нагороджений орденом Почесного легіону.
Соч.: Anatomie des centres nerveux, t. 1—2, Р., 1895—1901; Sémiologie des affections du système nerveux, P., 1914; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Спадковість і хвороби нервової системи, М., 1887; Функціональні прояви психоневрозів, їх лікування психотерапією, М., 1912.
Літ.: J. J. Déjerine, «Journal of the Americaп Medical Association», 1969, v. 207 №2.
