Девкота Лакшміпрасад (1908—1959), непалський поет. Член Академії літератури, мистецтв і наук непалу. Ранні вірші Д. написані під впливом англійської «озерної школи» і індійського романтизму (чхаявад). Для віршів «Вечір», «Троянда» і ін. характерне захоплене сприйняття природи. Пізніше ідилічні картини змінялися гімнами бурям, символізуючим потрясіння в суспільному житті. Вірші Д. поклали початок школі «поезія природи» («пракріті кавіта»). На початку 40-х рр. в творчості Д. з'являється соціальна тематика; вірші «Бідняк», «Жебрак», «Вуличний співець» пройняті співчуттям до важкої долі трудівника. Вірші для дітей об'єднані в збірки «Золотий ранок» (1953) і «Лялька» (1953). Д. — автор перших в непалській літературі поем «Муна Мадан» (1938), «Шакунтала» (1945) і «Сулочна» (1946), близьких до народної творчості. Ввів в літературу розмір народної пісні — «джхьяуре».
Літ.: Аганіна Л. А., Розповідь про непалського поета. (Життя і творчість Л. Девкоти), М., 1970.
