Дебреценськая операція 1944, наступальна операція військ 2-го Українського фронту (командуючий Маршал Радянського Союзу Р. Я. Маліновський) 2—27 жовтня. Військово-політичною метою Д. о. було: почати звільнення Угорщини і вивести її з війни на стороні фашистської Німеччини. Перед фронтом радянських військ оборонялася німецько-фашистська група армій «Південь» (генерал-полковник Р. Фріснер). Радянське командування поставило завдання: розгромити дебреценськую угрупування (6-я німецька і 3-я угорська армії), очистити від противника (8-я німецька і 2-я угорська армії) Північну Трансільванію і вийти в тил його карпатському угрупуванню (1-я німецька танкова і 1-я угорська армії), сприяє настанню 4-го Українського фронту в Карпатах. Наступ радянських військ підтримувала 5-я повітряна армія, що діяла в складних метеорологічних умовах. 2—6 жовтня ударне угрупування (6-я гвардійська танкова армія і частина сил 27-ої армії), що наставала на Орадю, Дебрецен, Ньіредьхазу, просунувшись в 1-й день на 20 км. , відбивала запеклі контрудари противника між Орадей і Салонтой. З переходом 6 жовтня в настання 53-ої армії і кінно-механізованої групи генерал-лейтенанта І. А. Плієва на Елек, Карцаг і 46-ій армії на Суботіцу, Сегед опір противника був зломлений на його південному фланзі. 8 жовтня група Плієва вийшла на південно-західні підступи до Дебрецену. Обхват дебреценськой угрупування із заходу поставив під загрозу оточення німецько-угорські війська в Трансільванії, які того ж дня почали відхід на Ньіредьхазу, переслідувані військами 40-ої, 27-ої радянської і 4-ої румунської армій. В цілях забезпечення відходу ворог кинув в бій резерви і, зосередивши до 13 дивізій, у тому числі 5 танкових, наніс в районі Орадя, Дебрецен, Карцаг ряд сильних контрударів по радянських військах. Останні були посилені 7-ою гвардійською армією і кінно-механізованою групою генерал-лейтенанта С. І. Горшкова, перекинутими з району Регин, Турда. В ході запеклої битви радянські війська 12 жовтня опанували Орадей, 20 жовтня — Дебреценом і до кінця жовтня зайняли вигідне положення для настання на Будапешт. Розвиток Д. о. змусило противника залишити позиції на перевалах Карпат, що полегшило проведення Карпато-ужгородської операції 4-м-кодом Українським фронтом. Успіх Д. о. привів до зміни політичної обстановки в Угорщині. У угорській армії посилилися дезертирство і перехід на сторону радянських військ. Уряд М. Хорті був вимушений піти на переговори з СРСР, США і Великобританією, і 11 жовтня угорська делегація в Москві прийняла попередні умови переходу Угорщини на сторону союзників. Але 15 жовтня Хорті був зміщений гітлерівцями і замінений їх ставлеником Ф. Салаши. Це перешкодило негайному виходу Угорщини з війни, відстрочивши його до часу створення в Дебрецене (22 грудня) Тимчасового національного уряду Угорщини, який 28 грудня оголосив війну гітлерівської Німеччини.
