Деборд-Вальмор (Desbordes-valmore) Марселіну (псевдонім; справжнє ім'я і прізвище — Марселіну Фелісите Жозефіна Деборд) (20.6.1786, Дуе, — 23.7.1859, Париж), французька поетеса. У юності була комедійною актрисою, співачкою. Книги «Марія, елегії і романси» (1819), «Елегії і нові вірші» (1825), «Сльози» (1833), «Бідні квіти» (1839), «Букети і молитви» (1843) принесли їй славу найбільшої романтичної поетеси 19 ст Основні мотиви поезії Д.-В. — невлаштованість світу, скорбота неподіленої любові, пошуки душевного спокою в євангельських заповітах добра і милосердя. Наївна простота і безпосередність образів, меланхолійні осінні пейзажі і співучість вірша залучили до її лірики французьких композиторів. Писала романи, що зачіпають проблеми мистецтва, любові, родинного щастя: «Майстерня художника» (1833) і др.; казки і повести для дітей склали «Книгу матерів і дітей» (1840), збірка «Юні голови і юні серця» (1855).
Соч.: Poésies complètes, t. 1—2, P., 1931—32: у русявий.(російський) пер.(переведення) — [Вірші, в пер.(переведення) М. Лозінського], в кн.: Французькі вірші в пер.(переведення) російських поетів, М., 1969.
Літ.: Арагон Л., «Майстерня художника». М. Деборд-Вальмор — романістка, Собр. соч.(вигадування), т. 10, М., 1961; Цвейг С., М. Деборд-Вальмор, Собр. соч.(вигадування), т. 6, М., 1963; Sainte-beuve Сh.-Aug., Madame Desbordes-vaimore, sa vie, sa correspondence, P., 1870; Moulin J., М. Desbordes-valmore, P., 1959.
