Дванадцятий з'їзд РКП(б), відбувся в Москві 17—25 квітня 1923. Було присутньо 408 делегатів з вирішальним голосом, 417 — з дорадчим голосом, що представляли 386 тис. членів партії. Склад делегатів з'їзду (з правом вирішального голосу): по соціальному складу — 53% робітників, 29,7% службовців, 1,9% селян, інших 15,4%; за освітою — 20,9% з вищою освітою, 29,4% з середнім, 49,7% з нижчою освітою; за віком — від 20 до 29 років 34,6% від 30 до 39 років 52,9%, від 40 до 49 років 10,5%; за партійним стажем — 59,2% делегатів вступили в партію до Лютневої буржуазно-демократичної революції, а всього 80,1% делегатів — до Великої Жовтневої соціалістичної революції.
Порядок дня: Звіт ЦК: а) політичний звіт ЦК (доповідач Р. Е. Зіновьев) і б) організаційний звіт ЦК (доповідач І. Ст Сталін); Звіт ревізійної комісії (доповідач Ст П. Ногин); Звіт ЦКК(Центральна контрольна комісія) (доповідач М. Ф. Шкирятов); Звіт Російського представництва у Виконкомі Комінтерну (доповідач Н. І. Бухарін); Про промисловість (доповідач Л. Д. Троцький); Податкова політика в селі (доповідач Л. Би. Каменев; співдоповіді М. І. Калініна, Р. Я. Сокольникова); Про районування (доповідач А. І. Риків); Національні моменти в партійному і державному будівництві (доповідач І. Ст Сталін), Вибори центральних установ.
В. І. Ленін унаслідок хвороби не міг приймати безпосередньої участі в роботі з'їзду. Своїми виступами в листопаді — грудні 1922 на 4-м-коді конгресі Комінтерну, на пленумі Московської ради, статтями «Сторіночки з щоденника», «Про кооперацію», написаними і продиктованими в січні — лютому 1923, а також безпосередньо зверненими до 12-го з'їзду роботами «Як нам реорганізувати Рабкрін (Пропозиція XII з'їзду партії)» і «Краще менше, та краще» Ленін освітив найважливіші завдання що стояли перед партією і Радянською владою, перспективи звитяжного будівництва соціалізму. Ці вказівки В. І. Леніна були покладені в основу вирішень з'їзду. Підводячи підсумки роботи партії за два роки неп(нова економічна політика) а, з'їзд схвалив політичну і організаційну лінію ЦК, його внутрішню і міжнародну політику. Рішуча відсіч була дан К. Б. Радеку і Л. Би. Красину, що не вірив в можливість власними силами впоратися з відновленням і будівництвом господарства країни і що пропонував піти на великі поступки іноземним капіталістам. З'їзд відкинув також пропозиції Бухаріна і Сокольникова про часткову відміну монополії зовнішньої торгівлі. На з'їзді було детально обговорено питання про роль партії в керівництві Радянською державою. Відповідно до вказівок Леніна по вдосконаленню радянського і партійного апарату склад ЦК партії був розширений, ЦКК(Центральна контрольна комісія) і РКИ зляться; ЦКК(Центральна контрольна комісія) — РКИ доручалося охороняти єдність партії, всемірно сприяти поліпшенню роботи державного апарату, для чого рекомендувалося залучати робітників з виробництва. З'їзд підкреслив необхідність посилення партійного керівництва всією радянською і господарською роботою: «Ще ближче до господарства, ще більше уваги, керівництво, сил господарським органам, — таке гасло партії на найближчий період» («КПРС в резолюціях...»-, 8 видавництво, т. 2, 1970, с. 406). З'їзд відкинув ті, що мали місце у виступах Троцького, Зіновьева, Преображенського, Осинського, Ларіна і ін. спроби протиставити партію державі і держава робочому класу, ослабити керівну роль партії по відношенню до державного і господарського апарату, При розгляді питання про промисловість були відмічені безперечні успіхи її зростання, значне поліпшення положення робітників. Але загальний стан промисловості залишався важким. Тому увага партії було обернено на питання планового розвитку господарства країни. Ще до з'їзду, при затвердженні проекту тез доповіді про промисловість, ЦК РКП(б) довелося вести вперту боротьбу проти Троцького по основних політичних питаннях: про взаємовідношення пролетаріату і селянства, промисловості і сільського господарства. Троцький пропонував закрити найбільші заводи країни, що мали оборонне значення (Путіловський, Брянський і ін.), як «нерентабельні». Він протиставляв інтереси промисловості інтересам селянського господарства, закликаючи вести розвиток промисловості за рахунок селянства, що привело б до розриву союзу робітників і селян. Проект тез, представлений Троцьким, був розцінений Політбюро ЦК РКП(б) як документ, що неправильно орієнтуючий партію в основних питаннях теперішнього моменту і приводить до ліквідації керівної ролі партії . Проект був підданий ЦК РКП(б) корінній переробці. У прийнятих з'їздом рішеннях вказувалося, що лише важка індустрія може з'явитися міцним фундаментом соціалістичного будівництва, що «лише розвиток промисловості створює непорушну основу пролетарської диктатури» (там же, с. 410), що в тісному зв'язку з цим «..коштує найважливіше політичне завдання партії, що визначає весь результат революції: з найбільшою увагою і ретельністю оберігати і розвивати союз робочого класу з селянством» (там же, с. 405). Проводячи лінію на зміцнення союзу робочого класу з селянством, с'езд прийняв рішення: «Про податкову політику в селі» і «Про роботу РКП в селі», У вирішеннях з'їзду вказувалося на необхідність вести посилену роботу по зміцненню з.-х.(сільськогосподарський) кооперації; як одна з форм зміцнення впливу робочого класу на селян признавалося шефство міста над селом, Велику увагу з'їзд приділив національному питанню, керуючись принципами ленінської національної політики, викладеними в листі В. І. Леніна «До питання про національності або про автономізацію» 1708 (грудень 1922), яке оповістило по делегаціях з'їзду. У резолюції з'їзду були конкретизовані ленінські ідеї створення добровільної союзної Радянської держави — СРСР. У рішенні з національного питання з'їзд відзначив міжнародне значення національної політики партії, правильного рішення національного питання в СРСР як надихаючого прикладу для національно-визвольного руху народів колоніальних і напівколоніальних країн, що борються проти колоніалізму і імперіалізму. З'їзд підкреслив необхідність ліквідації успадкованого від минулого господарської і культурної нерівності між народами Радянської країни, призвав партію до рішучої боротьби з пережитками шовінізму великороса і місцевого націоналізму. Особливо гострий прояв місцевого націоналізму в той період мав місце в Грузії. Грузинські націонал-ухильники — Б. Р. Мдівані, М. С. Окуджава і ін., виступали проти створення Закавказької федерації і по відношенню до інших народів Закавказзі проводили політику шовініста. Неправильну позицію по низці запитань національної політики займали Х. Р. Раковський, Н. І. Бухарін і ін., які заперечували небезпеку місцевого націоналізму. В ході дискусії, що розвернулася на з'їзді, в якій взяли участь М. Ст Фрунзе, Р. До. Орджонікідзе, А. І. Мікоян, М. Д. Орахелашвілі, Же. З. Еліава, А. С. Енукидзе і ін., помилкова лінія націонала-ухильників була рішуче засуджена з'їздом. З'їзд приділив велику увагу роботі РКП(б) серед молоді і жінок і прийняв по цих питаннях спеціальні рішення. У резолюції по оргвопросу з'їзд особливо відзначив значення роботи Істпарта [Комісії з вивчення історії РКП(б) і Жовтневій революції]. З'їзд вибрав ЦК у складі 40 членів І ЦКК(Центральна контрольна комісія) у складі 50 членів.
Літ.: Дванадцятий з'їзд РКП(б). Стенографічний звіт, М., 1968.
