Дачно-будівельний кооператив (ДСЬК), в СРСР організація, що створюється для будівництва і експлуатації дач на початках самоокуповування, без державних дотацій (тобто члени ДСЬК несуть всі витрати по управлінню і експлуатації дач в сумі, визначуваній загальними зборами членів ДСЬК). Організовується за рішенням виконкому місцевої Ради депутатів по клопотанню підприємств (організацій, установ) трудящих, якщо в цьому підприємстві є не менше 10 робітників і службовців, що бажають створити ДСЬК. Членами ДСЬК можуть бути громадяни СРСР, що досягли 18 років, мають постійне житлове приміщення в місті або селищі, не володіють дачею на правах особистої власності і що не полягають членами іншого ДСЬК. Будівництво дач і службово-господарських приміщень здійснюється, як правило, по типових проектах на відведеному ДСЬК в безстрокове користування земельній ділянці після внесення до банку власних засобів у розмірі повної вартості будівництва. Розмір паю членів кооперативу визначається в межах вартості однієї дачі або ізольованого дачного приміщення. Член ДСЬК може з відома загальних зборів передати свій пай і право користування дачею батькам, чоловікові або дітям, якщо вони до цього користувалися дачею спільно з ним. В разі виходу із складу ДСЬК членові ДСЬК повертається його пай. Пай померлого члена кооперативу переходить до його спадкоємців з переважним правом на подальше користування дачею якщо вони нею користувалися за життя члена ДСЬК. Діяльність ДСЬК регулюється статутом, розробленим відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 20 березня 1958 «Про житлово-будівельну і дачно-будівельну кооперацію» (СП СРСР, 1958 № 5, ст. 47). У РРФСР Зразковий статут ДСЬК затверджений постановою Ради Міністрів РРФСР від 24 вересня 1958.
