Даукантас Симонас [17(28) .10.1793, Кальвяй, нині Ськуодасського району, — 24.11(6.12) .1864, Папіле, нині Акмянського району], литовський історик і письменник-просвітитель. Син селянина, В 1825 закінчив Вільнюський університет, працював в Ризі (1825—34) і Петербурзі (1835 —51). У «Історії Литви з прадавніх часів» і інших працях Д. романтично ідеалізував історичне минуле Литви (особливе до 15 ст). Вважав, що кріпацтво занесли в Литву чужоземні «пани і ксьондзи». Д. визнавав несправедливими феодальні повинності, а опір селян стягненню цих повинностей — обгрунтованим. Землю, яку обробляли селяни, вважав власністю селян захопленої поміщиками. Д. першим показав роль католицької церкви як організатора і співучасника набігів тевтонських лицарів на Литву. Збирав і видавав литовський фольклор («Жемайтськие народні пісні», 1846), складав словники литовської мови.
Соч.: Darbai senųjų lietuvių ir žemaičių, Kaunas, 1929: Lietuvos istórija, t. 1—2, Plymouth, 1893-97, Būdą senovės lietuvių каlnеnų ir žemaičių [Kaunas, 1935]; Rinktiniai raštai, [Vilnius], 1955; Rinktine, [4 leid], Kaunas, 1960.
Літ.: Нариси по історії філософської і суспільно-політичної думки народів СРСР, т. 2, М. 1956.
