Дардськие мови, група мов, поширених в суміжних областях північно-східного Афганістану, Пакистану і Індії. Число тих, що говорять на Д. я. близько 3 млн. чіл. (1967, оцінка). Д. я. входять до індоїранськую групи, будучи проміжними між іранськими і індійськими. Діляться на 3 підгрупи. Найбільш відомі мови: кашмірі, шина, група мов кохистані (східна підгрупа); кховар, калаша, пашаї, тірахи, гавар, вотапурі і ін. (центральна підгрупа); ашкур, прасун, вайгалі, коти, дамелі (західна підгрупа, звана часто кафірськой). Писемність — лише на кашмірі. У фонетиці — багатий консонантизм: є ряди придихових (окрім 4 мов західної підгрупи), церебральних, в окремих мовах що також палаталізували і лабіалізованих. Для морфології характерна велика кількість послелогов при небагатій в цілому системі відмінків (від нуля до 4). Розвинена система енклітічеських займенників, що вживаються в одних мовах лише при іменах, в інших — і при дієсловах. Для числівників характерний вігезімальний (двадцатічний) рахунок. У синтаксисі — наявність ергатівной конструкції різних типів.
Літ. : Едельман Д. І., Дардськие мови, М., 1965; Grierson G. A., Linguistic survey of India, v. 8, pt 2, Calc., 1919; Morgenstjerne G., Indo-lranian frontier languages, v. 3, pt 1, Oslo, 1967, pt 2. Oslo, 1944, pt 3, Oslo, 1956.
