Данілов Семен Петрович [р. 7(20) .10.1917, Митахський наслег, нині Гірського району Якутської АССР], якутський радянський поет. Член КПРС з 1961. Закінчив Вищі літературні курси при СП(Збори постанов) СРСР(Союз письменників СРСР) (1957). Друкуватися почав в 1937. Перша книга Д. «Расськази»” видана в 1945. Випустив 20 збірок віршів і поем: «Моя батьківщина» (1949), «Мирне місто» (1958), «Серце друга» (1960), «Зірки Аласа» (1965), «Вірші і поеми» (1967), «Горда людина» (1968) і др.; у них переважають ліричні роздуми про долю народу. Теми його віршів — сувора і яскрава природа Півночі, людина, що любить і перетворює її. Пише і для дітей. Державна премія РРФСР ім. М. Горького (1971). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Соч.: ДоЬор хоЬуун суреЬе, Якутськай, 1960; ИриаЬит доЬоттор, Якутськай, 1963; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Північні пісні. Якутськ, 1957; Листи по пороші, М., 1957; Щастя орла, М., 1961; Місячний лось, М., 1967; Біла ніч, М., 1968; Білий кінь Манчари. Вірші і поема, М., 1969; Вибрана лірика, М., 1970.
Літ.: Літвінов Ст, Одна любов. Про творчість поета Семена Данілова, Якутськ, 1967; Окостів Р., Партійне слово поета, «Правда», 1971, 21 березня; Нарис історії якутської радянської літератури, М., 1970.
