Давидовський Іполит Васильович [20.7(1.8) .1887, Данілов, — 11.6.1968, Москва], радянський патологоанатом, академік АМН СРСР(Академія медичних наук СРСР) (1944), Герою Соціалістичного Труда (1957). У 1910 закінчив медичний факультет Московського університету, працював санітарною і земською лікаркою. З 1930 завідувач кафедрою патологічної анатомії 2-го Московського медичного інституту. У 1925 перебудував викладання приватної патанатомії — її стали викладати по нозологічному, а не органопатічеському ознаці; за ініціативою Д. з 1924 в СРСР здійснюють звірення клінічних і патологоанатомічних діагнозів, а з 1930 проводять клінико-анатомічні конференції. Основні роботи присвячені патологічній анатомії і патогенезу інфекційних хвороб, патології бойової травми, організації прозекторського поділа, питанням загальної патології, філософськими проблемам медицини. Створив крупну школу патологів. Віце-президент АМН СРСР(Академія медичних наук СРСР) (1946—50 і 1957—60). Почесний голова Всесоюзного суспільства патологоанатомів (з 1965). Ленінська премія (1964). Нагороджений 2 орденами Леніна і орденом Трудового Червоного Прапора.
Соч.: Патологічна анатомія і патогенез хвороб людини, т. 1—2, М., 1956—58; Проблема причинності в медицині, М., 1962.
Літ.: І. Ст Давидовський, «Радянська медицина», 1957 № 10; Пам'яті Іполита Васильовича Давидовського, «Архів патології», т. 30, 1968 №8.
