Дабі (Dabit) Ежен (21.9.1898, Париж, — 21.8.1936, Севастополь), французький письменник. У юності був слюсарем. З 1916 — на фронті. У 1919 демобілізувався. Писав вірші («Солдатом був я в двадцять років...», 1924, опубл.(опублікований) 1938), роздумував над долею непримітних людей (повість «Північний готель», 1929), свого військового покоління (роман «Маля Луї», 1930), над мертвою суттю міщанського «щастя» (роман «Вілла Оазіс...», 1932). З 1932 член Асоціації революційних письменників і художників Франції. В світі народних характерів (нариси «Паризькі передмістя», 1933), єднання і єдиноборства з природою (збірка розповідей «Острів», 1934) Д. відкривав радість і сенс життя, втрачені буржуазією з її буденним егоїзмом (роман «Новопреставлений», 1934). Капіталізм ворожий душі робітника (роман «Зелена зона», 1935, русявий.(російський) пер.(переведення) 1937), чреватий війною, яка ненависна людям, що мріють про нове життя (збірка новел «Хід життя», 1936, русявий.(російський) пер.(переведення) 1939). Д. — учасник Міжнародного конгресу письменників в захист культури (1935). У липні 1936 приїхав в Радянський Союз, де захворів і помер. «Інтимний щоденник» (1939, посмертно) свідчить про те, що Д. затвердився в своїй симпатії до комунізму.
Соч.: Maxirne Gorki, La Mere, «Europe», 1935, 15 mars № 147; Les maîtres de la peinture espagnole, P., 1937; Le mal de vivre, P. 1939; Hôtel du Nord suivi de Au Font Tournant, P., 1946.
Літ.: Історія французької літератури, т. 4, М., 1963; Олеша Ю., Е. Дабі, в кн.: Вибрані вигадування, М., 1956; Яхонтова М. А., Художні завоювання французької літератури 30-х років, в кн.: Зарубіжна література, 30-і роки XX століття, М., 1969; Hommage á Eugene Dabit, P., 19391 Bergeron R., Sur Eugene Dabit, «Europe», 1951, mars №63.
