Гірські грунти, група грунтів, що розвинених в горах і належать майже до всіх відомих на Землі типів грунтів. Поширення Р. п. підпорядковане головним чином вертикальній (висотною) зональності — зміні їх з підніманням в гори залежно від зміни кліматичних умов. Р. п. підрозділяють, як і грунти рівнинних територій, на тундрові підзолисті, бурі лісові, сірі лісові чорноземи, каштанові, бурі напівпустинні, сероземи, коричневі червоноземи, червоно-жовті ферралітниє влажнотропічеських лісів, солончаки, болотні і багато ін. Переважаюча частина Р. п. утворюється на схилах значної крутості, де в результаті процесів денудації спостерігаються їх мала потужність, щебністость і багатство первинними мінералами; останнє обумовлює велике значення внутрігрунтового вивітрювання у формуванні Р. п. (особливо в умовах вологого теплого клімату де вивітрювання протікає достатня інтенсивно). Для Р. п. характерний широкий розвиток струмів схилів (бічних) грунтової вологи, обумовлених значною крутістю схилів і хорошою водопроникністю щебністих товщ. Ці особливості Р. п., разом зі своєрідністю умов рельєфу, в яких вони утворюються, приводять до необхідності відрізняти їх від грунтів рівнинних територій і виділяти на грунтових картах під назвами «Гірські тундрові», «гірські червоноземи», «гірські чорноземи» і так далі
