Гірськолижний спорт, вигляд спорту, спуск з гір на лижах по спеціальних трасах з точною фіксацією часу спуску. Р. с. включає слалом, гігантський слалом, швидкісний спуск і багатоборство (двоєборство і триборство). Слалом (норв. slalom — слід, що спускається) — спуск з гори на лижах по трасі довжиною 450—500 м-коду , розміченою воротами (ширина воріт 3,5—4 м-коду , відстань між ними від 0,7 до 15 м-код ). Перепад висот між стартом і фінішем 60—150 м-коду . Лижники розвивають на трасі швидкість до 40 км/ч . Під час проходження траси спортсмени зобов'язані проїхати через всі ворота; за пропуск воріт або пересіченні їх однією лижею спортсмени знімаються із змагань. Результат визначають по сумі часу, показаного в двох спусках на двох різних трасах. Гігантський слалом, слалом-гігант, відрізняється великим перепадом висот (200—500 м-код ) і довжиною траси (800—2000 м-код ), ширина комір до 8 м-код , відстань між ними 15—20 м-коду . Швидкість лижника на таких трасах досягає 65 км/ч . Спортсмени-чоловіки здійснюють два спуски, жінки — один; результат у чоловіків визначається по сумі часу двох спусків. Швидкісний спуск — спуск по розміченій трасі довжиною 2000—4000 м-коду з перепадом висот між стартом і фінішем 500—1000 м-коду , швидкість досягає 90—100 км/ч , а на окремих ділянках траси перевищує її. Дорога лижника визначається місцевістю із змінним рельєфом і розставленими на ній воротами. Виграє спортсмен, що показав найкращий час при проходженні траси. У змаганнях по слалому і гігантському слалому кожного разу розмічається нова траса; тренування на ній учасникам змагань заборонені. У швидкісному спуску траси постійні і на них дозволені тренування перед змаганнями. Двоєборство складається із слалому і швидкісного спуску, триборство — з трьох різновидів Р. с.
Перші правила змагань по Р. с. були запропоновані в 20-і рр. 20 ст англійцем А. Місячному. Перші змагання по швидкісному спуску були проведені в 1923 в Швейцарії; з 1930 регулярно проводиться першість світу по Р. с. З 1936 Р. с. включений в програму зимових Олімпійських ігор. Найбільше поширення Р. с. отримав в Австрії, Швейцарії, Франції, Італії, ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), на Американському континенті і у Японії.
Серед зарубіжних гірськолижників найбільших успіхів добилися австрійський спортсмен Т. Зайлер, що виграв 3 золотих медалі по Р. с. на 7-х Олімпійських іграх (1956, Кортіна-д''Ампеццо), і француз Же. До. Киллі, що також завоював 3 золотих медалі по Р. с. на 10-х Олімпійських іграх (1968, Гренобль).
В СРСР першість по Р. с. вперше було проведено в 1934 в Свердловську.
Радянських спортсменів об'єднує федерація гірськолижного спорту СРСР, яка з 1948 входить в Міжнародну лижну федерацію (ФІС), що має спеціальний комітет з Р. с. Серед радянських гірськолижників найбільш відомі багатократні чемпіони СРСР заслужених на майстрів спорту А. А. Філатов і Е. Н. Сидорова, що завоювала на 7-х Олімпійських іграх бронзову медаль в змаганнях по слалому.
Літ.: Ростовцев Д. Е., Гірськолижний спорт, М., 1959; Гірськолижний спорт, М., 1963; Зирянов Ст і Ремізів Л., Техніка гірськолижного спорту, М., 1968; Боне О. і Моруа Ж., Лижі по-французьки, [пер. з франц.(французький)], М., 1970.
