Гіпсометричний метод зображення рельєфу земної поверхні на географічних картах, заснований на використанні горизонталей (ізогипс), що проводяться через певні інтервали вибраної шкали перетину. Можливість вживання горизонталей для зображення рельєфу була показана французом Дюкарла (1771). Перша карта в горизонталях на територію Франції була виготовлена Дюпен-Трієлем (1791). Починаючи з 2-ої половини 19 ст вживання Р. м. стає основним способом зображення рельєфу на загальногеографічних, гіпсометричних і багатьох ін. тематичних картах різних масштабів. Основною перевагою Р. м. в порівнянні з іншими способами є можливість досягнення геометрично точного і вимірного зображення рельєфу. Р. м. у поєднанні з висотними відмітками забезпечує чітку передачу основних орографічних ліній і крапок (вершин, вододілів, тальвегов, уступів і ін.), напрями і форми схилів кутів нахилу, абсолютних і відносних висот. Для передачі різких порушень рельєфу (обривів, уступів, скель і ін.), що не змальовуються горизонталями, додатково використовуються спеціальні позначення
Якість зображення рельєфу найбільшою мірою залежить від повноти і точності вихідних даних, від правильності вибору перетинів рельєфу і від якості узагальнення і малювання горизонталей. Важливим етапом в розвитку Р. м. з'явилося створення Гіпсометричної карти Європейської частини СРСР (1930—1940), опублікованої під ред. Т. Н. Гунбіной в 1941. У розробці методики наочного відображення морфологічних особливостей різних типів рельєфу на основі його геоморфологичеського вивчення брали участь найбільші радянські географи (А. А. Борзов і ін.). Подальша розробка Р. м. пов'язана із складанням Державної карти СРСР в 1940—46 масштабу 1:1000000 (гіпсометричний варіант).
Перед цим було опубліковано повчання по її складанню, яке дало перше теоретичне узагальнення питань тієї, що генералізує гіпсометричного зображення рельєфу всієї країни. Розробка Гіпсометричної карти СРСР масштабу 1:2500000 (виданою в 1949 під редакцією І. П. Заруцкой) вперше дала єдине, добре порівнянне зображення рельєфу суші і дна навколишнього Морея. Багато гіпсометричних карт дрібних масштабів (світу, материків і груп країн) включено в сов.(радянський) світові атласи (наприклад, Атлас світу 1954 і 1967).
Р. м. застосовується також і при складанні карт рельєфу морського дна (див. Батиметричні карти ).
Літ.: Гунбіна Т. Н., Спірідонов А. І., Досвід опрацювання питання про зображення рельєфу на учбових фізичних картах, «Тр. Центрального науково-дослідного інституту геодезії, аерозйомки і картографії» 1938, ст 21; Лозінова Ст М., Розвиток гіпсометричного методу зображення рельєфу на вітчизняних дрібномасштабних картах, там же, 1951, ст 88; Заруцкая І. П., Методи складання рельєфу на гіпсометричних картах, М., 1958.
