Гідрометеорологічне утворення , система підготовки фахівців метеорологів, гідрологів, океанологів і агрометеорології.
До 30-х рр. 20 ст, у зв'язку з обмеженими масштабами гідрометеорологічних досліджень, в СРСР і ін. країнах учбові заклади не готували фахівців гідрометеорологічного профілю. В області гідрометеорології працювали фахівці суміжних професій: у метеорології — географи і фізики, в агрометеорології — агрономи, в гідрології — інженери шляхів сполучення і гідротехніки, в океанологиі— судноводії. У 30-і рр., у зв'язку з інтенсивним розвитком продуктивних сил, різко збільшилася потреба в кваліфікованих фахівцях гідрометеорологах. Для їх підготовки в 1930 були створені Московський гідрометеорологічних інститут (у 1944 переведений до Ленінграда, див.(дивися) Ленінградський гідрометеорологічний інститут ), Владивостоцький, Московський і Ростовський гідрометеорологічні технікуми, в 1932 — Харківський гідрометеорологічний інститут (у 1944 переведений до Одеси) — перші в світі спеціалізовані учбові заклади такого профілю. З організацією цих учбових закладів почалося становлення Р. о. як самостійні галузі спеціальної освіти.
Значний внесок у розвиток вітчизняного Р. о. внесли професора Б. П. Алісов, Би. А. Аполлов, Ст А. Белінський, Е. Ст Блізняк, М. А. Велетнів, Л. До. Давидов, Н. Н. Зубів, Би. П. Орлів, С. А. Рад, П. Н. Тверськой, С. П. Хромов, В. В. Шулейкин і ін.
В 1970 фахівців з вищим Р. о. готували 15 вузів: Ленінградський і Одеський гідрометеорологічні інститути, Московський, Воронежський, Далекосхідний (Владивосток), Іркутський, Казанський, Київський, Пермський, Саратовський, Томськ, Казахський (Алма-Ата), Ташкентський, Тбіліський університети і Ленінградське вище арктичне морське училище ним. адмирала С. О. Макарова; у цих вузах на гідрометеорологічних спеціальностях виучувалося понад 8 тис. студентів. Фахівців з середнім Р. о. випускали 8 технікумів: Московський, Харківський, Херсонський, Туапсинський, Алексинський, Ташкентський, Ростовський, Владивостоцький і Ленінградське арктичне училище (у них виучувалося 7,5 тис. чіл.). Крім того, в Івановському індустріальному технікумі організована підготовка фахівців з гідрометеорологічних пристроїв радіолокацій. Підготовка і підвищення кваліфікації спостерігачів гідрометеорологічних станцій і ін. працівників масових професій здійснюється в однорічних гідрометеорологічних школах (Ростов-на-Дону, Свердловськ, Алма-Ата), в Новосибірському профтехучилищі (радісти-метеонаблюдателі для важкодоступних метеостанцій) і на курсах полярних, що постійно діють працівників. Наукові кадри в області гідрометеорології готуються в аспірантурі при наукових установах Гидрометслужби і АН(Академія наук) СРСР, в Ленінградському і Одеському гідрометеорологічних інститутах і у ряді університетів. Підготовка інженерів і техніків здійснюється по спеціальностях: метеорологія, гідрологія суші, океанологія, агрометеорологія, гідрографія, за фахом аерологія — лише техніків. Майбутні метеорологи спеціалізуються в області синоптики кліматології, чисельних методів прогнозів погоди, аерології, експлуатації метеорологічних приладів.
Сучасне Р. о. передбачає вивчення трьох комплексів дисциплін: суспільно-політичних, загальнонаукових (вища математика, фізика, теоретична механіка, хімія, основи електроніки і автоматики, вживання ЕОМ(електронна обчислювальна машина), іноземна мова і ін.) і спеціальних. Профілюючими дисциплінами для спеціальності «метеорологія» є: загальна, динамічна, синоптична метеорологія, методи метеорологічних спостережень (в т.ч. з використанням штучних супутників Землі, радіолокаторів і ін.), аерологія, основи передобчислювання погоди, активні дії на клімат і погоду, кліматологія і др.; для гідрологів — загальна гідрологія, гідрометрія, метеорологія, геодезія, гідрогеологія, водогосподарські розрахунки, динаміка потоків і руслових процесів, воднотехнічеськие дослідження і др.; для океанологів — загальна океанологія, морська гідрометрія, фізика і хімія океану, регіональна і прикладна океанологія, морські гідрологічні прогнози, загальна, динамічна і синоптична метеорологія і др.; для агрометеорології — синоптична і динамічна метеорологія, агрометеорологія, агрокліматологія, агрометеорологічні прогнози, ботаніка, грунтознавство, землеробство і рослинництво, фізіологія рослин з основами агробіології і ін. (деякі з цих спеціальних дисциплін введені в учбові плани ряду географічних, будівельних і ін. спеціальностей).
Практичних підготовку (на яку відводиться близько 50% учбового часу) студенти (що вчаться) проходят в учбових лабораторіях, кабінетах, бюро прогнозів, на учбовій польовій практиці, а також під час стажування на виробництві (у експедиціях, обсерваторіях, на гідрометеорологічних станціях, в проектних і дослідницьких установах). Термін вчення у вузах — 5 років, в технікумах (на базі 8-річної школи) —3 р. 6 міс.
Вчення у вузах завершується захистом дипломного проекту (роботи), в технікумах — державними іспитами. У 1970 кандидатських дисертацій по гідрометеорологічних спеціальностях приймали до захисту 19 вузів і науково-дослідних інститутів, докторські — 10. На 1 січня 1971 в системі Гідрометеорологічної служби СРСР працювало понад 30 тис. фахівців з вищим і середнім спеціальною освітою і понад 6 тис. чіл., що заочно виучувалися в гідрометеорологічних вузах, технікумах (факультетах, відділеннях).
Підготовка фахівців гідрометеорологів в інших соціалістичних країнах носить, так само як і в СРСР, державний характер і здійснюється в університетах (Софія, Будапешт, Берлін, Лейпціг, Прага, Братислава, Варшава, Бєлград, Загріб, Бухарест, Улан-Батор і ін.), в політехнікумах і школах (Куба, Польща Румунія, ГДР(Німецька Демократична Республіка) і ін.), а також на курсах при національних гідрометеорологічних службах.
В капіталістичних країнах спеціалізованих гідрометеорологічних вузів, подібних радянським, немає, фахівців з вищим Р. о. готують університети (в основному по метеорологічній спеціальності і шляхом проходження спеціального послеуніверситетського курсу). У США основна послеуніверситетськая підготовка здійснюється більш ніж в 20 університетах (Нью-йоркському, Чикаго, Арізоні, Колорадському, Каліфорнійському, Флоріді і ін.); у Великобританії — в Лондонському, Швеції — в Стокгольмському, в Аргентині — Буенос-Айресськом і ін.
Питаннями Р. о. і допомоги країнам, що розвиваються, в підготовці гідрометеорологів займається ряд міжнародних організацій (Усесвітня метеорологічна організація, ЮНЕСЬКО і ін.).
Літ.: Хзмалян До. А., Підготовка фахівців гідрометеорологічного профілю в СРСР, Л., 1966; Метеорологія і гідрологія за 50 років Радянської влади. Збірка, Л., 1967.
