Гідрогенізація деструктивна , переробка бідних воднем низькосортних палив (кам'яного вугілля, сланців, кам'яновугільної смоли, мазуту) з метою перетворення їх в збагачені воднем палива і масла або в сировину, придатну для подальшої переробки. Р. д. проводять при 400—560°С і тиску H 2 20—70 Мн/м 2 (200—700 кгс/см 2 ) у присутності каталізаторів, що містять залізо, молібден нікель або вольфрам, в дві або три стадії залежно від характеру сировини, що переробляється. При цьому основними реакціями є гідрування (див. Гідрогенізація ) — приєднання водню до ароматичних і неграничних вуглеводнів і гетероциклічних з'єднань, і деструктивне гідрування, тобто реакція розщеплювання молекул сировини з приєднанням до них водню. В результаті утворюються продукти більш легені, чим вихідна сировина, і з великим вмістом водню. Р. д. у такій формі вперше була застосована на початку 20 ст в Германії (Ф. Бергиус) для переробки вугілля. Зважаючи на велику витрату водню, складне технологічне оформлення процесу Р. д. у такому варіанті в післявоєнний період розвитку не отримала. В даний час широко застосовують ін. варіант Р. д., т.з. гідрокрекінг, при тиску H 2 3—10 Мн/м 2 (30—100 кгс/см 2 ) у присутності каталізаторів, що приводить до досить глибокого перетворення сировини при меншій витраті водню (1—3% на сировині). Значення Р. д. зросло у зв'язку із залученням до переробки важких смолистих нафт з високим вмістом сірки.
Різновидом процесу Р. д. є гідрогеноліз, вживаний для здобуття незаміщених ароматичних вуглеводнів з алкилзамещенних, наприклад бензолу з толуолу і т.п., що проводиться при 800°С (без каталізатора) або при 620—650°С (з каталізатором) під тиском H 2 6,5—10 Мн/м 2 (65—100 кгс/см 2 ). Проміжним процесом між Р. д. і недеструктивним гідруванням є очищення гідрогенізації палив — гідроочистка .
Літ.: Технологія переробки нафти н газу, ч. 2, М., 1968.
