Гуміновиє кислоти (від латів.(латинський) humus — земля, грунт), високомолекулярні аморфні темнофарбовані органічні речовини, будова яких остаточно не встановлена. Р. до. містяться в торфах (до 50% ), в землистому бурому вугіллі (до 60% ); у щільному бурому і перехідному вугіллі вміст їх менше, а в бурому і кам'яному вугіллі, що вивітрилося, вагається від нуля до 100% органічних мас залежно від міри вивітрювання. У грунтах максимальна кількість Р. до. міститься в чорноземі (до 10%). Р. до. утворюються при бактерійному розкладанні відмерлих рослинних залишків, а також при тривалій дії кисню атмосфери або вод пластів на органічні речовини.
Будова Р. до. визначається наявністю слабоконденсированних і заміщених ароматичних ядер, зв'язаних між собою ділянками неароматичного характеру. До складу молекул входять карбоксильні і карбонільні групи, спиртні і фенольні гидроксили, інколи метоксильні групи. При дії лугів на Р. до. утворюються темні розчини, з яких при дії кислот і розчинів солей металів вищої валентності Р. до. осідають у вигляді набряклих гелів. Р. до. здібні до реакцій іонного обміну, утворюють розчинні і нерозчинні гумати. Р. до. є потужним геохімічним агентом, сприяючим розкладанню гірських порід і мінералів, концентрації, розсіянню і перевідкладенню елементів у земній корі. Р. до. — основна частина органічної речовини грунту (гумусу), яка обумовлює її родючість.
Р. до. застосовують у виробництві свинцевих акумуляторів, для стабілізації глинистих суспензій при бурінні свердловин, як стимулятори зростання рослині і компоненти органо-мінеральніх (гумінових) добрив.
Літ.: Стадников Р. Л., Походження вугілля і нафти, 3 видавництва, М. — Л., 1937; Кухаренко Т. А., Сучасний стан наших знань про структуру і властивості гумінових кислот викопного вугілля, «Тр. інституту пальних копалин», 1955, ст 5.
