Гуліа Дмитро Іосифович [9(21 ) .2. 1874, сів. Уарча Гумістінського ділянки, нині район Сухумі Абхазької АССР, — 7.4. 1960, с. Агудзера Абхазькою АССР], абхазький радянський письменник, народний поет Абхазії (1937). Член КПРС з 1955. Народився в бідній селянській сім'ї. Вчився у вчительській семінарії в Гори. Був вчителем. У 1892 разом з К. Д. Мачаваріані склав абхазьку азбуку. У першій збірці віршів (1912) поет виражав ненависть абхазького народу до тих, що пригноблюють, його мрії про світле майбутнє. У 1921 організував і очолив першу абхазьку театральну трупу. Був редактором першої абхазької газети «Апсни» («Абхазія»). Багатообразна творчість Р. досягла розквіту за радянських часів. Натхненні рядки присвятив він Комуністичній партії, Ст І. Леніну. Лірика Р. пройнята пафосом творення соціалістичного суспільства, дружби і єдності сов.(радянський) народів (поеми «Гімн про Абхазію», 1940, «Осень в селі», 1946 і ін.). Р. написав першу абхазьку новелу «Під чужим піднебінням» (1919). У романі «Камачич» (1940) показані життя пригноблюваних абхазів при царизмі, безрадісна доля жінки. Роль Р. в розвитку абхазької культури дуже велика. Йому належать праці по мові, історії, етнографія абхазів, хрестоматії і підручники. Депутат Верховної Ради СРСР 4—5-го скликань. Нагороджений орденом Леніна. Могила Р. знаходиться в центрі м. Сухумі.
Соч.: Іqимтакуа, ат. 1—4 Akya, 1956 — 1962; у русявий.(російський) пер.(переведення)— Ізбр. проїзв.(твір), М., 1958; Вірші, М., 1959.
Літ.: Бгажба Х. і Зелінський До., Дмитро Гуліа. Крітіко-біографічній нарис, Сухумі, 1965; Гуліа Р. Д., Дмитро Гуліа. Повість про мого батька, М., 1963.
