Грінберг Георгій Абрамович [р. 3(16). 6. 1900, Петербург], радянський фізик, член-кореспондент АН(Академія наук) СРСР (1946). Закінчив політехнічний інститут Петрограду (1923). У 1919—30 працював в Державному рентгенологічному і радіологічному інституті і створеному на його основі Фізіко-технічному інституті (Ленінград). У 1930—36 співробітник Ленінградського еоектрофізичного інституту, одночасно в 1929—41 — на заводі «Світлана», в 1924—55 викладав в Ленінградському політехнічному інституті (з 1930 професор). З 1941 працює у Фізіко-технічному інституті АН(Академія наук) СРСР. Основні роботи по теоретичній електроніці, теорії поширення електромагнітних хвиль, математичній фізиці, теорії пружності. У 1942—43 створив загальну теорію фокусуючої дії електричних і магнітних полів. Запропонував теорію берегової рефракції і вивчив проблему поширення радіохвиль в неоднорідній атмосфері. Розробив методи вирішення ряду завдань математичної фізики. За роботу «Вибрані питання математичної теорії електричних і магнітних явищ» (1948) удостоєний Державної премії СРСР (1949). Нагороджений орденом Леніна і орденом Трудового Червоного Прапора.
