Гріг (Grieg) Едвард (15.6.1843, Берген, — 4.9.1907, там же), норвезький композитор, піаніст, диригент і громадський діяч. Найбільший представник норв.(норвезький) композиторської школи. Предки Р. були вихідцями з Шотландії, батько виконував обов'язки британського консула в Бергене. Грі на фортепіано вчився в своєї матері, піаністки-любительки. У 1862 закінчив Лейпцігську консерваторію як піаніст і композитор і повернувся на батьківщину. У 1863—66 жив в Копенгагені (Данія), де деякий час користувався радами данського композитора Н. Гадові. Пробудженню в Р. глибокого інтересу до норвезької народної творчості сприяли скрипаль, композитор і фольклорист У. Булль і композитори Р. Нурдрок і Х. Хьерульф. У Копенгагені Р. спільно з Р. Нурдроком і декількома данськими композиторами заснував концертну організацію «Евтерпа» (від імені грецької музи) з метою пропаганди творів скандінавських композиторів. З 1866 Р. оселився в Крістіанії (Осло), де диригував концертами філармонічного суспільства, заснував спеціальний музичний учбовий заклад — Музичну академію і (спільно з Ю. Свенсеном) Музичне суспільство (нині Філармонічне суспільство). З кінця 70-х рр. 19 ст Р. разом з дружиною камерною співачкою Н. Хагеруп, пісні, що виконувала його, і романси, зробив ряд концертних поїздок по країнах Західної Європи, виступаючи як піаніст і диригент. У 1880—82 керував в Бергене музичним суспільством «Гармонія». З 1885 жив переважно в околицях Бергена, в своїй віллі Трольхауген. У 1888 в Лейпцігу сталося знайомство Р. з П. І. Чайковським, що перейшло незабаром в дружні взаємини. У 1889 вибраний член французької академії, в 1893 доктором музики Кембріджського університету, в 1906 — Оксфордського університету; почесний доктор Берлінської академії (1897).
Композиторська діяльність Р. протікала в період підйому норвезької літератури і мистецтва, в обстановці боротьби норвезького народу за свою незалежність. Р. був гарячим патріотом, співцем рідної країни. Достовірно народний художник, він прославив норвезьку музику до вершин світової класики, творчо переробив і узагальнив корінні межі музичного фольклору Норвегії, з'єднавши його з самобутньо сприйнятим досвідом європейської класичної і романтичної музики. Найбільш яскраве композиторське дарування Р. виявилося в камерних інструментальних і вокальних творах. У них знайшли віддзеркалення ліричне настрої, образи північної природи, поетичні картини народного життя (10 зошитів «Ліричних п'єс», 1867—1901, і ін.). Багато працюючи в жанрі мініатюри, Р. приділяв велику увагу і крупним формам. У камерних ансамблях (3 сонати для скрипки і фортепіано, соната для віолончелі і фортепіано, 2 струнних квартету) і концерті для фортепіано з оркестром (1868), що приніс композиторові світову славу, Р. дав своєрідне трактування циклічних форм інструментальної музики, створивши яскраві по силі ліризму і національного характеру вигадування. Оркестрові симфонічні вигадування Р. відносяться до типа сюїти або програмної мініатюри. Кращі оркестрові твори Р. пов'язані з літературною програмою, їм властиві поетичність, влучність музичних характеристик, завершеність форми, барвистість інструментовки. Світовою популярністю користуються 2 сюїти Р. з музики до драми Г. Ібсена «Пер Гюнт» (1874—75), в якій композитор дав своє поетичне прочитання тексту, підсиливши його ліричні межі. На основі поезії Б. Бьернсона виникли твори оперного («Улаф Трюгвасон», 1873, нескінчений, концертного виконання 1889) і сценічного (музика до драми «Сигурд Крестоносец», 1872) плану, що розкривають образи героїчного норвезького епосу. Вокальна творчість Р. також обширно і оригінально — від простий ліричної пісні («Пісня Сольвейг» і ін.) до психологічно поглибленого вокального циклу («Дівчина з гір»). Пісні і романси Р. створені переважно на слова скандінавських поетів (Р. Ібсен, Би. Бьернсон, А. Мунк, А. Гарборг, О. Вінье, Х. До. Андерсен, Х. Драхман і ін.).
Р. — автор творів для хору, обробок норвезьких пісень і танців для фортепіано, а також перекладень для фортепіано деяких своїх оркестрових і вокальних вигадувань, транскрипцій для 2 фортепіано в 4 руки чотири сонат Ст А. Моцарта. Опублікував ряд статей, присвячених творчості норвезьких і данських композиторів, Р. Вагнера, Ст А. Моцарта, Р. Шумана, Дж. Верді і ін.
Соч.: Arlikier og taler, Oslo, 1957; Ізбр. статті і листи, пер.(переведення) [з норв.(норвезький)], М., 1966.
Літ.: Фіндейзен Н., Едвард Гріг. Нарис його життя і музичної діяльності, СП(Збори постанов) Би — М., 1908; Асафьев Би. Ст, Гріг, М. — Л., 1948; Кремльов Ю., Едвард Гріг, М., 1958; Льовашева О., Едвард Гріг, М., 1962; Finck Н. Т., Edvard Grieg, Stuttg., 1908; Schjelderup G. und Niemann W., Edvard Grieg, Lpz., 1908; Johansen D. M., Edvard Grieg, Oslo, 1956.
