Грігуліс Арвідс Петрович [р. 29.9 (12.10). 1906, Ладськая віл.(волость), нині Лімбажський район], латиський радянський письменник і літературознавець, заслуженого на діяча культури Латвійської РСР (1947). Член КПРС з 1954. Народився в селянській сім'ї. Закінчив юридичний факультет Латвійського університету в 1937. Перші вірші опублікував в 1927. У збірках віршів «Записки репортера» (1929), «Імітація і серце» (1931), в новелі у віршах «В будинку втомлених» (1934) відбита незадоволеність буржуазною дійсністю. Особливе зростання Р. як художника пов'язаний з подіями Великої Вітчизняної війни 1941—45, учасником якої він був. Вірші військових років увійшли до збірок «В бурю» (1946) і «Вітка бузку» (1959). У 1966 опублікував збірку ліричних віршів «Осінній дощ», в 1968 — «Вітер співає в прибережних вербах», в 1970 — «Другі півні». Розповіді військового періоду увійшли до однієї з кращих збірок письменника «Крізь вогонь і воду» (1945).
По-перше сатиричних п'єсах «В яку гавань?» (1945) і «Як в Гарпетерах історію робили» (1946) Р. висміював буржуазних націоналістів і куркулів. П'єса «Глина і фарфор» (1947, Державна премія СРСР, 1948) змальовує нове відношення людей до праці. У 1954 опублікував сатиричну комедію «Професор влаштовується». Моральні теми — в центрі п'єси «Солдатська шинель» (1955). До 40-ліття Жовтневої революції написана п'єса-хроніка «Балтійське море шумить» (1957), в 1959 — комедія «І так буває на білому світі». Р. — автор романа «Коли дощ і вітер стукають у вікно» (1965) і повістей для дітей і юнацтва. Військовій темі присвячена п'єса «Свою кулю не чуєш» (1966). Склав збірку «Латиська літературна критика» (т. 1—5, 1956—64). Нагороджений 5 орденами, а також медалями.
Соч.: Kopoti raksti, sēj. 1—7, Rïga, 1963—66; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Крізь вогонь і воду. Розповіді Рига, 1947; Галузь бузки. Вірші, Рига, 1961; Осінній дощ. Вірші, М., 1969.
Літ.: Нарис історії латиської радянської літератури, Рига, 1957; Šïra-Gudrike Ст, Arvïds Grigulis. Monogrāfija, Rïga, 1961.
