Грігор Нарекаци (951—1003), вірменський поет. Син вченого і церковного письменника Хосрова Андзеваци. Вчився в окрузі Рштуні, в монастирі Нарека. Будучи вченим ченцем, до кінця життя викладав в цьому монастирі. Писав гандзи (гімни на честь бога і святих), таги (пісні) і мегеді. Багато таги є блискучими зразками вірменської середньовічної поезії. Р. Н. — перший вірменський поет, що здолав вузькі рамки церковної тематики. Його ліріко-містічна поема «Книга скорботних співів» («Нарік», Марсель, 1673) видана більше 30 разів на вірменській мові, перекладена французькою мовою, окремі пісні — на англійську, італійську, турецьку, арабську і російську мови. У поемі виражений протест проти пануючих порядків, коли «всюди панує убогість» і світом правлять «непотрібні царі і душогуби-імператори». В центрі поеми вперше у вірменській літературі — людина з його радощами і печалями.
Соч.: Grégoire de Narek, Le livre de prières. Introd., trad. et notes par Isaac Kéchichian..., P., 1961; Armenian legends and poems, illustr. and compil. by Z. C. Boyajian..., L. — N. Y., [1958]: у русявий.(російський) пер.(переведення), у кн.: Поезія Вірменії з прадавніх часів до наших днів, під ред. Ст Брюсова, М., 1916, с. 159—63.
Літ.: Абегян М., Історія древнеармянськой літератури, т. 1, Ер., 1948.
