Грозний, місто, столиця Чечено-інгушської АССР (з 1944 до 1957 — центр обл. Грозненськой). Розташований в долині р. Сунжа і на схилах прилеглих возвишенностей. Же.-д. станція на лінії Ростов-на-Дону — Баку; вузол шосейних доріг. 349 тис. жителів в 1971 (15,6 тис. жителів в 1897, 30,4 тис. в 1913, 71 тис. в 1926, 172 тис. в 1939). Третій після Ростова-на-Дону і Краснодару по числу жителів місто на Північному Кавказі.
Виник в 1818 при спорудженні Сунженськой оборонної лінії як російська фортеця Грізна. У грудні 1869 фортеця, що втратила своє військове значення, перейменована в м. Грозний. У 1893 через Р. прошла ж. д.(залізниця) Беслан — Петровськ-порт (нині Махачкала). У 1893 поблизу міста ударив потужний нафтовий фонтан, що поклав почало видобутку нафти. На початку 20 ст Р. перетворився на крупний промисловий і пролетарський центр Північного Кавказу. Робітники брали активну участь в Революції 1905—07. До 1917 склалися два нафтові райони — Старі і Нові промисли (відкриті в 1912), працювали нафтоперегінні заводи, чавуноливарний завод і механічні майстерні. 26 жовтня (8 листопада) 1917 більшовики (на чолі партійної організації Н. А. Анісимов ) встановили в місті Радянську владу. З 11 серпня по 12 листопада 1918 йшли запеклі бої з контрреволюційним козацтвом що завершилися перемогою робітників. За владу Рад билися також чеченська біднота і трудові козаки сунженських станиць. Ця боротьба увійшла до історії під назвою «Стоденних боїв». В період окупації військами Деникіна (4 лютого 1919—17 березня 1920) в Р. діяла підпільна більшовицька організація. Постановою ВЦИК від 26 лютого 1924 за героїчну участь трудящих Р. в озброєній боротьбі проти південноросійської контрреволюції протягом 1918—20 і пізнішу роботу по відновленню грозненськой нафтової промисловості місто було нагороджене орденом Червоного Прапора. У 1931 «Грознефть» за виконання 1-го п'ятирічного плану в 2,5 роки нагороджена орденом Леніна. Значний збиток місту і промисловості був нанесений німецько-фашистською авіацією влітку 1942. Повне відновлення нафтопромисловості Р. завершилося в роки 1-ої післявоєнної п'ятирічки 1946—1950.
Провідні галузі промисловості — нафтовидобувна нафтопереробна, електро-енергетична, хімічна (проїзводво ацетилену, фенолу, синтетичного спирту, поліетилену, синтетичного дубителя і ін.), а також машинобудівна. Харчова (консервний, винар, винно-коньячний, молочне олійництво заводи, м'ясокомбінат і ін.), легка (швацькі, взуттєві фабрики) промисловість, виробництво будматеріалів, деревообробка. Р. пов'язаний з нафтопромислами нафтогазопроводами. Побудовані газопроводи Ставрополь — Р. Вознесенськая — Р. В 1970 підприємствами Р. вироблено понад 72% всієї промислової продукції республіки; в порівнянні з 1913 її об'єм зріс в 65 разів. Є нафтовий і педагогічний інститути, 9 середніх спеціальних учбових закладів (в т.ч. політехнікум, нафтовий, химіко-технологічній технікуми). 2 драматичних театру (національний і русявий.(російський)), театр ляльок, філармонія. Музеї: краєзнавчий, образотворчих мистецтв. Телецентр.
Літ.: Грозний за 40 років Радянської влади, Грозний, 1957; Шабаньянц Н. Ш., Грозний, М., 1964; Симарзін Ст С., Героїчний Грозний, Грозний, 1968.
