Гребенськие козаки, нащадки збіглих селян, що влаштувалися в 1-ій половині 16 ст на р. Сунжа, і козаків, що переселилися з Дона в 1582 в урочищі Гребені (на р. Акташ), частина терських козаків. Російський уряд забезпечував їх озброєнням і боєприпасами і використовувало для боротьби проти горців, кримських і кубанських татар. У 1712 були переселені на лівий берег р. Терек (станиці Червлена, Щедрінськая, Ново- і Старогладковськая і Курдюковськая), чим було покладений початок Кавказької укріпленої лінії. З того часу починається постійна служба Р. до., які виставляли 500—1500 чіл., побудували фортеці Кизляр (1735) і Моздок (1763), брали участь у війнах Росії проти Ірану, Туреччини і кавказьких горців. Управлялися військовим кругом, що обирав отамана і ін. посадових осіб, які з 1819 стали призначатися урядом. У 1832 увійшли до складу Кавказького лінійного війська. У 1845 Гребенськоє військо перейменоване в Гребенськой (з 1870 — Кизляро-Гребенськой) полк, в 1860 увійшло до складу Терського козачого війська. У 1854 чисельність Р. до. складала 12 тис. чіл.
