Гранулометричний склад, вміст в гірській породі, грунті або штучному продукті зерен різної великої, виражене у відсотках від маси або кількості зерен дослідженого зразка. Р. с. є важливим показником фізичних властивостей і структури природного або штучного матеріалу. Залежно від мети дослідження Р. с. може бути визначений з різною мірою детальності. Загальноприйнятій класифікації за даними Р. с. не існує, що пов'язане з відмінністю цілей і об'єктів, для яких виробляється визначення Р. с. У геології (літології), грунтознавстві, грунтознавстві, геології морить і в техніці (абразиви, збагачення корисних копалини) є свої класифікації і найменування гранулометричних фракцій. Так, в осадових гірських породах розрізняють: валуни великі понад 500 мм , середні 500—250 мм , дрібні 250—100 мм , галька 100—10 мм , гравій великий 10—5 мм , дрібний 5—2 мм , грубий пісок 2—1 мм , крупний пісок 1—0,5 мм , середній пісок 0,5— 0,25 мм , дрібний пісок 0,25–0,10 мм , алеврит 0,10–0,05 мм , пил 0,05–0,005 мм , глина — менше 0,005 мм . Р. с. визначається за допомогою гранулометричного аналізу (див. Гранулометрія ). Визначення Р. с. уламкових гірських порід потрібно для оцінки їх колекторних властивостей і для розшифровки умов їх освіти. Р. с. грунтів дає можливість судити про їх технічні властивості для будівельних цілей. Р. с. грунтів (див. Механічний склад грунту ) дозволяє визначати їх структурні особливості, від яких певною мірою залежить їх родючість.
