Го Мо-жо (р. 16.11.1892, м. Шавань повіту Лешань провінції Сичуань), китайський учений, історик, письменник. Вихідець з поміщицької сім'ї. У 1923 закінчив медичний факультет університету Кюсю (Японія). Учасник Революції 1925—27 в Китаї . У 1928—37 жив в еміграції в Японії, де займався вивченням старокитайської історії. В період антияпонської війни 1937—45 знаходився на політичній роботі в озброєних силах гоміньдановського уряду. З 1949 президент АН(Академія наук) Китаю, з 1954 заступник голова Постійного комітету Всекитайського збори партійних представників. У квітні 1969 на 9-м-коді з'їзді КПК вибраний член ЦК КПК. Друкується з 1919. Був одним з організаторів і керівників (1921) літературного суспільства «Творчість» і «Всекитайськой асоціації діячів літератури і мистецтва по відсічі ворогові». Рання поезія представлена збірками «Богині» (1921) і «Зоряний простір» (1923), для яких характерні антифеодальні настрої, революційний романтизм. Вірші подальших років увійшли до збірок «Ваза» (1927), «Повернення» (1928), «Голос війни» (1938) і «Цикади» (1948). Після утворення КНР(Китайська Народна Республіка) (1949) вийшли збірки «Гімн новому Китаю» (1953) і «Хай розцвітають всі квіти» (1958). П'єси Р. М-коду.-ж. написані на історіко-патріотічні теми («Тигровий знак», 1942, і ін.). У роботах Р. М-коду.-ж. по історії велике місце відводиться питанню про існування рабовласницького суспільства в Китаї, дешифровці і інтерпретації різних древніх написів. Критичні, публіцистичні статті і мемуари Р. М-коду.-ж. увійшли до книг «Сьогодні і завтра» (1949), «Кипіння» (1950), «Пісня про бурхливу хвилю» (1959), «Путні нотатки про СРСР» (1946). Переклав китайською мовою «Німецьку ідеологію» К. Маркса і Ф. Енгельса, «До критики політичної економії» До. Маркса частина «Війни і світу» Л. Н. Толстого, «Фауст» І. Ст Гете; першим переводив вірші В. В. Маяковського і інших радянських поетів.
Соч.: Мо жо венцзі, т. 1—8, Пекін, 1957—59; Чжунго гудай шехуй яньцзю, 2 видавництва, Пекін, 1954; Цзягу веньцзи яньцзю, 2 видавництва, Пекін, 1954; Цзіньвень цункао, Пекін, 1954; Веньши луньцзі, Пекін, 1961; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Соч., т. 1—3, М., 1958; Епоха рабовласницьких буд, М., 1956; Бронзове століття, М., 1959; Філософи древнього Китаю (Десять критичних статей), М., 1961.
Літ.: Федоренко Н. Т., Китайська література, М., 1956; Марков С. Д., Поетична творчість Го Мо-жо, М., 1961; Цибіна Е. А., Драматургія Го Мо-жо в період антияпонської війни (1937—1945), М., 1961.
