Горох (Pisum), рід однорічних і багатолітніх рослин сімейства бобів. Об'єднує 6—7 видів. У СРСР 5—6 видів. З них: багатолітні — Р. красивий (P. formosum) і Г. Оше (P. aucheri), що виростають на Кавказі і в Малій Азії (інколи виділяються в особливий рід Vavilovia); однорічні — Р. сирійський, або приземистий (Р. syriacum), зростаючий в Закавказзі, Східному Середземномор'ї і Малій Азії, Р. високий (P. elatius), поширений на Кавказі, в Середземномор'ї і Передній Азії (до Тибету і Індії), Р. посівний (P. sativum), такий, що підрозділяється на підвиди: посівний (ssp. sativum), польовий, або пелюшка (ssp. arvense, інколи виділяється в самостоят. вигляд P. arvense), азіатський (ssp. asiaticum) і закавказький (ssp. transcaucasicum), широко поширений в культурі. У Ефіопії і Йемені дико і в культурі виростає Р. абіссінський (P. abyssinicum).
Корінь Р. стрижньовий, проникає в грунт на 1 м-коду і глибше. Стебло висотою 15—250 см , інколи гілкується. Листя парноперисте, з 1—3 парами листочків, як правило, закінчуються вусиками. Квітки пазухи, по 1—2, рідше 3—7 на квітконосі, з віночком різного забарвлення — від білої до пурпурно-фіолетової. Плоди (боби) циліндрові або сплюснуті, прямі або зігнуті. Насіння (горошини) гладке або зморшкувате, з безбарвною або забарвленою шкіркою, інколи з малюнком.
М. Е. Цегельників.
Р. посівної — однорічна ярина або зимуюча рослина. Стебло 4-гранний, голий, вилягаючий. Листя сизе (з восковим нальотом) або зелене, в підставі їх 2 великих прілістника. Квітки білі із зеленуватими жилками, рожеві, червоно-фіолетові. В бобів лущильних сортів на внутрішній стороні стулок утворюється пергаментний шар. У кожному бобі 3—11 насіння (гладких або зморшкуватих) різного забарвлення (ясно-зелені, жовті крапчасті і др.); 1000 насіння важить від 35 до 400 г . Вегетаційний період від 45 до 120 і більше днів. Цвітіння розтягнуте. Р. — самоопилітель, але в печеню і сухе літо можливе перехресне запилення. Семена Г. починають проростати при 1—2 °С, схід переносять заморожування 5—10 °С, оптимальна температура для формування вегетативних органів 12—16 °С, під час бутонізації і цвітіння 16—20 °С. Транспіраційний коефіцієнт 400—450. Кращі грунти для Р. — суглинні з достатньою аерацією і слабокислою або нейтральною реакцією.
Обробляють Р. як високобілкову харчову і кормову рослину. Зерно (зріле насіння) Р. споживають у вареному вигляді, переробляють на крупу, муку, консерви і так далі Зелений горошок і зелені лопатки (боби) використовують в їжу в свіжому, вареному і консервованому вигляді. Кормові сорти (зелена маса, сіно, зерно), а також горохову солому і полову згодовують худобі.
Р. відомий в культурі з 4 ст до н.е.(наша ера) Батьківщиною його рахують Східний Афганістан і Північно-західну Індію. За кордоном цією культурою в 1970 було зайнято понад 6 млн. га , у тому числі зеленим горошком ок. 300 тис. га . Великі площі Р. — в Китаї, Індії, США, Румунії, Угорщині, ГДР(Німецька Демократична Республіка), Великобританії. У СРСР в 1970 Р. вирощували на площі 3,350 млн. га , валовий збір зерна більше 5 млн. т , середній урожай 16,3 ц з 1 га , в передових господарствах 30—40 ц . Основні райони обробітку в СРСР: центральночорноземна і нечорноземна зони, Поволжье, Україна, Прибалтика, Урал, Сибір. Вирощують: зернові сорти — Рамонський 77, Торсдаг, Капітал, Уладовський 208 і др.; кормові — Схід 55, Вкісний 1; овочеві — Переможець Г-ЗЗ, Невичерпний 198 і ін.
Кращі попередники для Р. — цукровий буряк картопля, озимина, що удобрюють, кукурудза, капуста, томати, огірки, коренеплоди. Сам Р. є хорошим попередником для ін. культур, оскільки залишає в грунті велику кількість азоту (див. Азотфіксация ). Його вирощують і в зайнятому парі. Осенью поле під Р. лущать (при посіві після зернових) і орють на зяб, навесні боронують і культивують, перед посівом вирівнюють шлейфами, боронами або катками. Фосфорні і калійні добрива прискорюють дозрівання, підвищують урожай і його якість. На дерново-підзолистих грунтах застосовують молібден. Насіння перед посівом обробляє нітрагином. Висівають Р. навесні в найраніші терміни рядовим, узкорядним або перехресним способами; норма висіву дрібносем'яних сортів 1,5—2 ц/га , крупносемянних 2,5—3,5 ц/га (1—1,2 млн. насіння на 1 га ); глибина закладення насіння 4—8 см . На Ю. можливі підзимові посіви. У вологих районах Р. вилягає, тому його висівають в суміші з вівсом, фацелією, гірчицею і ін. культурами, що дозрівають одночасно з ним. Прибирають зазвичай роздільним способом при дозріванні 70% бобів, на Ю. — прямим комбайнуванням.
Найбільш небезпечні шкідники Р. — клубеньковиє довгоносики, горохова зернівка, горохова тля, горохова плодожерка. З хвороб найбільшу шкоду приносять аскохітоз, іржа, борошниста роса.
Літ.: Федотов В.С., Горох, М., 1960; Соловьева Ст До. і Дворникова 3. Ст, Бобові овочеві культури, М., 1963; [Генералів Р. Ф.], Сорти і агротехніка гороху, М., 1964.
