Гористий Олександр Олексійович [6(18) .8.1871, біля Петербургу, — 20.10.1924, Москва], радянський артист балету, балетмейстер, педагог, заслуженого на артиста імператорських (пізніше державних академічних) театрів (1915). Після закінчення Петербурзького театрального училища в 1889—1900 артист Маріїнського театру. У 1900 режисер балету, в 1902—24 балетмейстер Великого театру. Очоливши московську балетну трупу, Р. став здійснювати реформу балету спираючись у великій мірі на досвід драматичних театрів (МХТ і ін.). Прагнув здолати багато умовностей академічного балету 19 ст (канонічну структуру, роздільне існування танцю і пантоміми). Почавши з оновлення старого спектаклю («Дон Кихот» Мінкуса, 1900), Р. переробив багато балетів класичної спадщини, намагаючись переглянути їх драматургію, замінюючи відвернуті кордебалетні ансамблі танцями, виправданими дією, добиваючись історичної достовірності оформлення: «Лебедине озеро» Чайковського, «Коник-горбоконик» Пуньі, «Жізель» і «Корсар» Адана, «Баядерка» Мінкуса і ін. Свої творчі устремління Р. повністю здійснив в самостійних роботах: «Дочка Гудули» Симона (1902), «Саламбо» Арєїдса (1910), «Любов швидка» на музику Гріга (1913), «Евника і Петроній» на музику Шопена (1915), «Лускунчик» Чайковського (1919) і ін. До 1-ої річниці Жовтневої революції Р. поставив балет «Стенька Разін» на музику А. До. Глазунова, до 5-ій річниці — дитячий спектакль на сучасну тему «Вічно живі квіти» на музику Б. В. Асафьева (з окремими номерами ін. композиторів). Р. викладав в Петербурзі (1896—1900), з 1902 — в Москві. Серед його учнів: А. М. Мессерер, М. М. Габовіч, А. І. Абрамова, Л. М. Банк і ін.
Літ.: Бахрушин Ю., Олександр Олексійович Гористий, 1871—1924, М. — Л. 1946.
