Горбанів Микола Петрович [9(21) .6.1892 — 7.9.1937], радянський державний діяч, один з організаторів радянської науки, академік АН(Академія наук) СРСР (1935). Член Комуністичної партії з 1917. Народився в Червоному Селі в сім'ї інженера. У 1917 закінчив Петербурзький технологічний інститут. Брав участь в Лютневій революції 1917. З липня 1917 завідувач Інформаційним бюро ВЦИК, з листопада 1917 секретар Раднаркому і особистий секретар Ст І. Леніна. У 1918—19, будучи завідуючим Науково-технічним відділом ВСНХ(Вища рада народного господарства), провів велику роботу по залученню Російської академії наук і інших наукових установ до співпраці з Радянською владою. У 1919—20 на політроботі в Червоній Армії, член РВС(Реввоєнрада) 14-ої і 13-ої армій, за бойові заслуги нагороджений орденом Червоного Прапора. У грудні 1920 за пропозицією Леніна призначений таким, що управляє справами СНК(Рада Народних Комісарів) РРФСР, з 1922 управделамі СНК(Рада Народних Комісарів) СССР і СТО(Рада праці і оборони). Виконував багаточисельні доручення В. І. Леніна по питаннях науки, техніки, культури. Державну роботу поєднував з науковою діяльністю. У 1923—29 ректор МВТУ(Московське вище технічне училище імені Н. Е. Баумана), в 1928—32 голова наукової комісії комітету з хімізації, один з організаторів Сільськогосподарської академії ім. Ст І. Леніна, в 1931—1933 заступник директора Хімічного інституту ім. Л. Я. Карпова, в 1931—34 член Держплану СРСР. У 1932—35 очолював комплексну Таджицько-памірську експедицію. З 1935 неодмінний секретар АН(Академія наук) СРСР.
