Гопнер Серафима Іллівна [26.3(7.4) .1880, Херсон, — 25.3.1966, Москва], радянський партійний і державний діяч, Герою Соціалістичного Труда (1960), доктор історичних наук (1934). Член Комуністичної партії з 1903. Вчилася на юридичному факультеті жіночих курсів в Одесі і на літературному відділенні Паризького університету. У 1905 член, потім секретар Екатерінославського комітету РСДРП. Вела партійну роботу в Одесі і Миколаєві. У 1910 емігрувала, була членом паризької групи більшовиків. Після Февралькой революції 1917 член Екатерінославського комітету РСДРП(б), член Ради і редактор газети «Зірка».Делегат 7-ій Всеросійській (Квітневою) конференції РСДРП(б). У 1918—19 секретар ЦК КП(б) В. У 1920—25 член бюро і завідувачка агітпропом Екатерінославського, Московського, Донецького, Харківського губкомов партії. У 1925—27 завідувачка підвідділом друку женотдела ЦК ВКП(б). У 1927—29 в Харкові редактор газети «Всеукраїнський пролетар», заступник редактора газети «Комуніст». У 1928—38 на відповідальній роботі в Комінтерні. У 1938—45 заступник редактора «Історичного журналу». З 1945 старший науковий співробітник ІМЛ при ЦК КПРС. Делегат 15—17-го, 22-го з'їздів партії. Обиралася членом ВЦИК і членом ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР. У 1927—38 член ЦК КП(6) У. Делегат всіх семи конгресів Комінтерну, в 1928—43 кандидат в член ІККИ. Нагороджена 2 орденами Леніна і медаллю.
Літ.: Акимова А., Друц Е., Маршрутами революції, в кн.: Жінки російської революції, М., 1968.
