Гоміш ді Аморін (Gomes de Amorim) Франсишку (13.8.1827, Авеломар, провінція Мінью, — 4.11.1891, Лісабон), португальський письменник. У 1837—47 жив в Бразилії. Повернувшись на батьківщину, звернувся до літературної діяльності. Письменник-демократ, Р. ді А. у збірках «Уранішні пісні» (1858), «Швидкоплинні вірші» (1866) у дусі романтизму малював образи бунтарів. Автор комедії «Вдова» (1852), соціально-викривальних драм «Соціальна потворність» (опублікована 1870), «Расова ненависть» (поставлена 1854), «Білі раби», історіко-романтічніх драм. розповідей з селянського життя («Плоди на різні смаки», 1878), побутових повістей «Багато слів, а поділа мало» (1878), «Дві ткалі» (1881), романів з Бразільського життя «Дикуни» (1875), «Живий докір» (1875) і ін.
Соч.: Versos, v. 1—2, Lisboa, 1866.
Літ.: Lima Ст, Gomes de Amorin, vida e obras, [s. 1.], 1927.
