Голубок Владислав Іосифович [3(15) .5.1882—1937], білоруський радянський режисер, актор, драматург, театральний художник, народний артист БССР (1925). Народився на станції Лісова під Барановичами в сім'ї залізничника. З 1906 займався літературною діяльністю. У 1917—20 актор і режисер «Першого товариства білоруської драми і комедії». У 1920 створив театр, що називався «Трупою Голубка», в завдання якого входило художнє обслуговування районів республіки (згодом Білоруський пересувний театр, 1926—32, 3-й Білоруський державний театр, 1932—37). Автор збірки «Розповіді» (1913), ок. 40 драм і комедій на історичні, історико-революційні і побутові теми, що ставилися в білоруських театрах: «Остання зустріч», «Пісареви іменини» (обидві поставлені в 1917), «Безневинна кров» (1918), «Безрідний» (1919), «Гана» (1921), «Суд» (1920), «Душогуби» (1921), «Пан Суринта», «Плотогони» (обидві в 1923), «Пінськая мадонна» (1927) і ін. Був яскравим виконавцем драматичних і характерних ролей: Овечка («Суд»), Суринта («Пан Суринта»), Гусак («Диктатура» Мікитенко), Андрон («Мій друг» Погодіна) і ін. Ставив і оформляв як художник всі свої п'єси в очолюваному їм театрі. Драматургічна, режисерська і акторська творчість Р. є сполучною ланкою між дореволюційним і радянським білоруським театром. Виховав багато білоруських акторів: (Ст І. Дедюшко, А. А. Згировський, К. Ф. Биліч і ін.).
Літ.: Няфед Вул., Беларуськi театр. Нарис гicториi, Miнськ, 1959; Звонак А., Уладзicлау Галубок, в кн.: Слова пра майстроу сцени, Miнськ, 1967; Пicьменнiкi Савецкай Беларусi. Кароткi бiябiблiяграфiчни даведнiк, Miнськ, 1970.
