Голодний степ, Південний Голодний степ, рівнина на лівобережжі Сирдарьї, після виходу її з Ферганської долини (головним чином в області Сирдарьї Узбецької РСР). Площа ок. 10 тис. км 2 . Висота 230—385 м-коду . Розташована на 3 терасах Сирдарьї, складених лесовидними суглинками і супісками, а в південній частині — пролювіальнимі відкладеннями тимчасових потоків з гір.(міський) На Ю. обмежена передгір'ями і відрогами Хребта Туркестану. На С. і З.-3. зливається з пісками Кизилкум, до Сирдарьї обривається уступом висотою 6—20 м-коду . Клімат різко континентальний. Середня температура липня 27,9°c, січня — 2,1°С. Опадів в східній частині ок. 240 мм в рік з чітким весняним максимумом. Річки, що стікають з Туркестану і інших хребтів (Санзар, Заамінсу), розбираються на зрошування після виходу з гір.(міський) Грунтові води знаходяться на невеликій глибині. Грунти — головним чином світлі сероземи, засолені, з ділянками солончаків. Ландшафт ефемерової і солянкової пустелі. Весной на нерозораних ділянках з'являється всіляка трав'яна рослинність (осока, мятлік і ін.), яка до травня вигоряє, залишаються верблюжа колючка, полини, солянки.
Освоєння Р. с. відноситься до кінця 19 ст Перед 1-ою світовою війною було почато спорудження іригаційних каналів. Декретом СНК(Рада Народних Комісарів) від 17 травня 1918 Про організацію зрошувальних робіт в Туркестані передбачалося окропити в Р. с. 500 тис. десятини землі.
За роки соціалістичного будівництва в Р. с. здійснені корінні перетворення. З реконструкцією Північного каналу ім. С. М. Кирова і споруди Центрального, Южно-Голодностепського каналів і ін. каналів значні простори Р. с. перетворені (особливо за 1950—60-і роки) на найбільший район (площа ок. 800 тис. га ) бавовництва Узбецької РСР. Іригаційне освоєння Р. с. йде із застосуванням новітніх прийомів і методів водогосподарського будівництва. У Р. с. виросли нові радгоспи (30), міста (Гулістан, Янгиер) і селища.
Літ.: Освоєння Голодного степу. Сб. ст., М., 1963; Петров М. П., Пустелі СРСР і їх освоєння, М. — Л., 1964.
