Голиків Філіпп Іванович [р. 17(30) .7.1900, дер.(село) Борисов, нині Курганною обл. РРФСР], Маршал Радянського Союза (1961). Член КПРС з 1918. У Радянській Армії з 1918, учасник Громадянської війни. Закінчив курси удосконалення вищого начскладу (1929), військову школу (1931), Військову академію ім. М. В. Фрунзе (1933). До 1931 на партійно-політічеськой роботі, потім на командних посадах. У 1939, командуючи 6-ою армією, брав участь в звільненні Західної України. З липня 1940 заступник начальника Генерального штабу. Під час Великої Вітчизняної війни командував з жовтня 1941 10-ою армією, з лютого 1942 — 4-ою ударною армією, з квітня 1942 — військами Брянського, а з липня 1942 — Воронежського фронтів. У серпні — жовтні 1942 командувач 1-ою гвардійською армією і заступник командувача військами Південно-східного (пізніше Сталінградського) і Північно-західного фронтів. З жовтня 1942 командував військами Воронежського фронту. Брав участь в битвах під Москвою і Сталінградом. З квітня 1943 начальник Головного управління кадрів і з жовтня 1944 одночасно уповноважений СНК(Рада Народних Комісарів) СССР у справах репатріації. У 1950—56 на відповідальних командних посадах. У 1956—1958 начальник Військової академії бронетанкових військ. У 1958—62 начальник Головного політичного управління Радянської Армії і ВМФ(військово-морський флот). З травня 1962 на відповідальній роботі в міністерстві оборони СРСР. Член ЦК КПРС в 1961—66. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го, 4—6-го скликань. Автор мемуарів «Червоні орли» (1959) і «В Московській битві» (1967). Нагороджений 4 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 4 орденами Червоного Прапора, орденами Суворова 1-ій мірі, Кутузова 1-ої міри, Червоної Зірки, 7 іноземними орденами, а також медалями.
