Голейзовський Касян Ярославіч [22.2(5.3). 1892, Москва, — 2.5.1970, там же], радянський артист балету і балетмейстер, заслуженого на артиста БССР (1940), заслуженого на діяча мистецтв Литовської РСР (1954). Після закінчення Петербурзького театрального училища в 1909—18 артист балету Великого театру. Одночасно ставив танці в театрах мініатюр («Кажан», «Інтимний» і ін.). У 1918—20 для Дитячого відділу театрально-музичної секції Московського ради депутатів трудящих поставив балети «Пісочні старички» на збірну музику, «Макс і Моріц» на музику Л. Шитте. У 1920—24 керував Московським камерним балетом, де поставив балети «Фавн» на музику До. Дебюссі, «Соломія» на музику Р. Штрауса, «Скороминущості» на музику С. С. Прокофьева, танцювальні мініатюри на музику А. Н. Ськрябіна. Для творчості Р. 1920-х рр. характерні прагнення емоційне передати відчуття сучасної дійсності, пошуки нових танцювальних форм, в яких класичний танець поєднується з акробатикою і вільною пластикою, використання конструктивних сценічних установок. Творчі шукання Р. якнайповніше виразилися в балеті «Іосиф Прекрасний» Василенко (1925, Великий театр). Ін.(Древн) постановки Г.: «Теолінда» на музику Ф. Шуберта (1925), «Смерч» Бера (1927), «фонтан Бахчисараю» Асафьева (1939), «Ду гуль» Ленського (1941), «Лейлі і Меджнун» Баласаняна (1964). Р. поставив багаточисельні мініатюри часом об'єднані загальною програмою («Хореографічні композиції», 1960—61; «Ськрябініана», 1962), сюїти національних танців (іспанських, слов'янських), програми на естраді і в мюзик-холі. Нагороджений 2 орденами, а також медалями.
