Годинникова промисловість

Годинникова промисловість, галузь приладобудування, що включає виробництво приладів виміру часу побутового призначення, до яких відносяться годинник наручний і кишеньковий, будильники, годинник настольниє, настенниє і підлогові, годинник суспільного користування для будівель і підприємств, а також технічні і спеціальні прилади часу для транспорту, секундоміри, таймери, хронографії, реле часу і різні годинникові механізми, що виконують роль прецизійного приводу.

  Виробництво годинника спочатку носило кустарний характер. Перший цех годинникарів виник в Парижі в 1453. У 16 ст в Германії почалося промислове виготовлення кишенькового годинника з пружинним двигуном. В кінці 16 — початку 17 вв.(століття) зароджується годинне виробництво і в Швейцарії, а в 2-ій половині 19 ст в Швейцарії, Німеччині, Японії і США починається промислове виробництво годинника на машинній основі. У Росії кустарне виробництво баштового годинника відоме з 15 ст В кінці 19 ст в Петербурзі було організовано виробництво хронометрів і палубного годинника для морського флоту. У дореволюционой Росії вироблялася збірка годинника широкого вжитку з імпортних деталей на підприємствах, що належать переважно швейцарським фірмам: «П. Бурі», «Мозер», «Лангендорф».

  В СРСР на початку 20-х рр. на заводі «Авіаприлад» в Москві було організовано виробництво простих маятникових часов-«ходіков» і збірка будильників частково з імпортних деталей. Основи промислового виробництва годинника були закладені в 1929—30, коли були пущені 1-ою і 2-й Московський годинникові заводи. У 1931 було випущено 42 тис. шт. кишенькового годинника, в 1935 їх випуск був доведений до 192 тис. шт. У 1940 в СРСР було 3 вартових заводу, 2 заводи годинникових каменів і 1 завод по виготовленню дерев'яних футлярів для годинника.

  В роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 Ч. п. виробляла оборонну продукцію, але вже з 1944 випуск побутового годинника почав відновлюватися. У 1944—52 були побудовані годинникові заводи в Сердобське, Єревані, Петродворце, Угличі, науково-дослідний інститут годинникової промисловості, конструкторське бюро годинного верстатобудування; налагоджено виробництво заводних пружин, годинних спіралей із сплаву елінвар, годинникових каменів з рубіна, годинних масел, що в свою чергу дозволило освоїти виробництво тих, що користуються великою популярністю годинника марок «Перемога», «Зірка», «Салют», «Блискавка». Подальше розширення асортименту годинника і підвищення продуктивності праці на базі механізації, автоматизації і спеціалізації виробництва дозволило більш повно задовольнити потреби населення в годиннику і вийти вітчизняною Ч. п. на світовий ринок.

  В середині 70 -х рр. СРСР широко експортує механічні наручні годинник «Чаю», «Зоря», «Слава», «Ракета», «Політ» і будильники «Слава», «Севані» і ін.

  В 1975 понад 15 підприємств, що випускають побутовий годинник, мали наочну спеціалізацію: Пензенський годинниковий завод випускає наручний жіночий годинник, 1-й Московський — чоловічий наручний годинник, Орловський — настільний, настінний годинник і будильники, Єреванський — будильники і т.д.

  Збільшується виробництво годинника з додатковими пристроями (календар і автоподзавод), електронно-механічного і електронного годинника, у тому числі і наручних з цифровою і стрілочною індикацією. У Ч. п. організовано виробництво спеціального устаткування і інструментів для виготовлення приладів виміру часу. Сучасна Ч. п. як галузь точної індустрії унаслідок малих розмірів деталей і високих вимог до точності їх виготовлення має ряд специфічних особливостей. У ній широко застосовується високопрецизійне спеціальне устаткування, включаючи і автоматичні лінії, що виконують за одну установку заготівки декілька технологічних переходів на одній робочій позиції або окремо розчленовані переходи на багатопозиційних автоматах. Останнє характерний для складальних операцій, наприклад, при збірці колісної системи годинникового механізму. Ч. п. використовує матеріали з особливими физико-хімічними властивостями і геометричними параметрами підвищеної точності. Динаміка виробництва годинника приведена в таблиці.

  Випуск побутового годинника в СРСР, тис. шт.

За роки 9-ої п'ятирічки 1971—75 значно підвищилася якість і розширився асортимент годинника. Випуск годинника першого класу виріс з 18 до 50%; наручного годинника з календарем, автоподзаводом і іншими додатковими пристроями досяг в 1975 5,9 млн. шт. Почато виробництво наручного кварцевого годинника як із стрілочною, так і з цифровою індикацією, що зажадало освоєння виробництва інтегральних мікросхем, кварцевих резонаторів, мініатюрних магнітів і джерел струму як в рамках Ч. п., так і в електронній і електротехнічній промисловості. Продуктивність праці в Ч. п. виросла більш чим в 1,5 разу.

  В соціалістичних країнах Ч. п. найбільш розвинена в ГДР(Німецька Демократична Республіка) і Чехословакії, де в 1975 випущено відповідно близько 10 млн. шт. і близько 2 млн. шт. годинника. У невеликих кількостях годинник виробляється в Угорщині і Румунії.

  Світове виробництво наручного і кишенькового годинника в 1974 склало (млн. шт.) 230, у тому числі в Швейцарії — 89, Японії — 32, ФРН(Федеральна Республіка Німеччині) — 9, США — 24, Франції — 17. Збільшується випуск наручного електронного годинника із стрілочною і цифровою індикацією (головним чином в Японії) і наручного цифрового кварцевого годинника (у США). Найбільш відомі годинні фірми «Сейко», «Ситізен», «Орієнто» в Японії, «Омега», «Лонжін» і «Ролекс» в Швейцарії, «Ділль» («Юнганс») у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), «Таймекс» і «Бюлов» в США, «Липнув» у Франції.

  Літ. див.(дивися) при ст. Годинник .

  До. М. Бріцко.