Гнесин Михайло Фабіановіч [21.1(2.2) .1883, Ростов-на-Дону, — 5.5.1957, Москва], радянський композитор, педагог, музичний діяч, заслуженого на діяча мистецтв РРФСР (1927), доктора мистецтвознавства (1943). У 1901—09 вчився в Петербурзькій консерваторії в Н. А. Рімського-корсакова. А. К. Лядова і А. До. Глазунова. У 1905 був тимчасово виключений з консерваторії за участь в страйковому русі студентів. З 1908 займався музично-просвітницькою діяльністю в робочих кухлях Петербургу і провінції, викладав теоретичні дисципліни в музичних училищах Екатерінодара (Краснодару) і Ростова-на-Дону. З початку 20-х рр. активно брав участь в будівництві соціалістичної культури (завідувач музичною секцією Донського відділу народної освіти, організатор і ректор Донської консерваторії). У 1925—36 професор по класу композиції Московської консерваторії; з 1923 викладач Московського музичного училища ним. Гнесиных; у 1935—44 професор Ленінградської консерваторії; у 1944—51 завідувач кафедрою композиції Музично-педагогічного інституту ним. Гнесиных у Москві. Серед учнів Р. — композитори А. І. Хачатурян, Т. Н. Хренников.
Ранні твори Р. пов'язані з мистецтвом символізму (вокальні цикли на тексти До. Д. Бальмонта, Ф. До. Сологуба, Вл. М. Волькенштейна, 1907—08). Надалі творчість Р. еволюціонувало у бік прояснення стилю і ширшого перетворення фольклорного матеріалу. Р. використовував мелодії народів Радянського Союзу. Одна з перших сов.(радянський) композиторів, що втілили революційну тематику в оркестровій музиці (симфонія, монумент «1905—1917» на слова С. А. Есеніна, 1925). Для пізньої творчості характерне поглиблення лірично-оповідних і філософських мотивів. Р. належать: опера «Юність Аврама» (1923), кантата «Червоної Армії» (1943), симфонічний дифірамб «Врубель» (слова Ст Я. Брюсова, 1911), секстет»Адигея» (1933); романси, у тому числі цикл «Повість про рудий Мотель» на слова І. П. Уткина (1929), обробки народних пісень, музика до спектаклів і фільмів.
Автор книги «Початковий курс практичної композиції» (1941), а також статей, в яких виступав поборником передових реалістичних концепцій в художній творчості. Державна премія СРСР (1946). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
Літ.: М. Ф. Гнесин. Статті, спогади, матеріали, сост. і загальна ред. Р. Ст Глезер, М., 1961; Глезер Р. Ст, музикант-громадянин, «Радянська музика», 1957 № 5; Савшинський І. С., Зустріч з Гнесиним, там же, 1963 № 5.
