Гліер Рейнгольд Моріцевіч [30.12.1874(11.1.1875), Київ, — 23.6.1956, Москва], радянський композитор, диригент, педагог, громадський діяч, народний артист СРСР (1938), народний артист Азербайджанської РСР (1934), народний артист РРФСР (1935), народний артист Узбецької РСР (1937). Доктор мистецтвознавства (1941). У 1900 закінчив Московську консерваторію (клас композиції М. М. Іпполітова-Іванова, гармонії — А. С. Аренського і Г. Е. Конюса поліфонії — С. І. Танєєва). Викладав теоретичні дисципліни в Московській музичній школі Гнесиних, серед його учнів були Н. Я. Мяськовський і С. С. Прокофьев. З 1913 професор (з 1914 директор) Київської консерваторії по класу композиції (серед його учнів — Би. Н. Лятошинський, Л. Н. Ревуцкий і ін.). У 1920—41 професор Московської консерваторії по класу композиції (серед учнів — Ан. Н. Александров, А. А. Давіденко, Л. К. Кніппер і ін.).
Р. є продовжувачем реалістичних традицій російської музичної класики, головним чином П. І. Чайковського, С. Ст Рахманінова, композиторів «Могутньої купки» . Для його творів характерний широкий і виразний мелодійний розспів, стрункість форм, витонченість гармоній, жанрове різноманіття. Музика Г. відрізняється емоційною врівноваженістю, в ній панують світлі, ліричні, або епічно-оповідні образи. Р. незрідка використовує справжні народні пісні і танці. Йому належить перший радянський репертуарний балет на сучасну тему («Червоний мак», постановка 1927, Великий театр, Москва, 2-я редакція 1949, Ленінград, Театр опери і балету ним. С. М. Кирова; з 1957 йде під назвою «Червона квітка»). Серед ін. балетів Р. популярний «Мідний вершник» (пост. 1949, Театр опери і балету ним. С. М. Кирова) по поемі Пушкіна.
Р. — автор 5 обпер, в їх числі творів, що сприяли становленню національної музичної культури Азербайджану («Шахсенем», постановка 1927, Баку) і узбекистану («Лейлі і Меджнун», в співавторстві з Т. Садиковим, постановка 1940, Узбецький театр опери і балету, Ташкент; «Гюльсара» в співавторстві з Т. Садиковим, постановка 1949, там же). Р. написали ряд творів для оркестру (3 симфонії — 1900, 1907, 1911, декілька програмних симфонічних сочиненій— «Запоріжці» по картині І. Е. Ріпина, 1921, і ін., концертів з оркестром: для арфи — 1938, голоси — 1943, віолончелі — 1947, валторни — 1951), а також безліч камерно-інструментальних і вокальних циклів і окремих п'єс. У 1938—48 голова Оргкомітету Союзу радянських композиторів СРСР. Державна премія СРСР (1946, 1948 і 1950). Нагороджений 3 орденами Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями.
Літ.: Белза І. Ф., Р. М. Гліер, М., 1962: Петрова Н. Е., P. M. Гліер 1875—1956. Короткий нарис життя і творчості, Л., 1962; Р. М. Гліер. Статті, Спогади. Матеріали, т. 1, М. — Л., 1965.
