Глоттохронология
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Глоттохронология

Глоттохронология (від греч.(грецький) glotta — мова і хронологія ), сукупність різних статистичних методів датування доісторичних процесів розпаду мовних сімей. Р. претендує на визначення в абсолютному або відносному вираженні епохи диференціації окремих мов з праязикового єдності. Найбільш поширений варіант глоттохронологичеськой методики, розроблений у 50-х рр. американським лінгвістом М. Сводешем, заснований на допущенні, що в мовах світу існує універсальний шар словника, що відображає фундаментальні для людського суспільства поняття, темп зміни якого приблизно однаковий в різні епохи.

  Він використовує формулу:

 

  де t — час від початку розбіжності двох мов до справжнього моменту, визначуване по кількості загальних лексичних елементів, що збереглися, З — відсоток відвічного складу універсального словника, що зберігся в даній мові, а r — емпірично виведений середній індекс збереження його слів (у процентному вираженні) за одне тисячоліття. Унаслідок певної механістічності вихідних посилок методики результати конкретних обчислень не дають твердої опори для датувань. Отримувані абсолютні дати реально значимі, якщо вони контролюються нестатистичними оцінками лінгвістичного часу.

  Літ.: Нове в лінгвістиці, ст 1, під ред. Ст А. Звегинцева, М., 1960, с. 9—107; Клімов Р. А., Про лексико-статістічну теорію М. Сводеша, в кн.: Питання теорії мови в сучасній зарубіжній лінгвістиці, М., 1961.

  Р. А. Клімов.