Глей , обглеєний горизонт, частина грунтового профілю, що характеризується зеленим, блакитним, сизим або неоднорідним сизо-іржавим забарвленням, бесструктурностью і низькою порозностью. Утворюється в результаті обглеювання грунтів — складного комплексу процесів, переважно мікробіологічної і біохімічної природи, що включає: відновлення мінеральних і органічних речовин з утворенням легкоподвіжних форм закису заліза, марганцю, алюмінію і ін. елементів, що накопичуються в грунті; трансформацію гумінових кислот у фульвокислоти; підкислення реакції грунту з входженням в поглинаючий комплекс двовалентного заліза, водню, алюмінію; руйнування мінералів — алюмосилікатов з новоутворенням глинистих мінералів, що містять двовалентне залізо, і ряд ін. явищ. Розвивається в різних заболочених і болотяних грунтах в горизонтах з утрудненим доступом або без доступу кисню (під впливом грунтових або поверхневих вод). Р. надає шкідлива дія на переважну більшість диких і культурних рослин. Меліорація обглеєних грунтів в першу чергу включає їх осушення — зниження рівня грунтових вод і скидання надлишкових поверхневих вод. Термін «глей» вперше введений в наукову літературу російським ученим Г. Н. Висоцким (1905) і став в грунтознавстві міжнародним.
