Глебов-Авілов Микола Павлович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Глебов-Авілов Микола Павлович

Глебов-Авілов Микола Павлович (партійний псевдонім — Гліб, Н. Глебов; справжнє прізвище Авілов) [11(23) .10.1887—13.7.1942], радянський державний і партійний діяч. Народився в Калузі в сім'ї чоботаря, робітник-друкар. Член Комуністичної партії з 1904. Партійну роботу вів в Калузі, Москві, Петербурзі, на Уралі. Неодноразово заарештовувався. У 1913—14 співробітничав в «Правді», брав участь в Поронінськом нараді ЦК РСДРП з партійними працівниками (1913). Після лютневої революції 1917 член Виконавчої комісії Петербурзького комітету РСДРП (б), працював в бюро Петрограду профспілок, з червня 1917 член виконкому ВЦСПС. На 7-ій (Квітневою) конференції РСДРП (б) (1917) вибраний кандидатом в член ЦК партії. Після Жовтневої революції в першому Радянському уряді — нарком пошти і телеграфів. У травні 1918 комісар Чорноморського флоту, надалі член президії і секретар ВЦСПС, нарком праці України; з 1922 на партійній роботі в Петрограді. Примикав до «нової опозиції» (1925), після 15-го з'їзду партії (1927) визнав свої помилки. З 1928 начальник будівництва, потім директор заводу «Ростсельмаш». Делегат 6-го, 8—10, 12—14, 16, 17-го з'їздів партії; на 13-м-коді з'їзді обирався кандидатом в члени ЦК партії.

загрузка...

  Літ.: Носач Ст, Н. П. Глебов-Авілов, в кн.: Герої Жовтня, т. 1, Л., 1967.