Глауконіт , главконіт (від греч.(грецький) glaukós — голубувато-зелений), мінерал, водний алюмосилікат заліза, що відноситься до групи гидрослюд. Р. характеризується непостійним і складним хімічним складом. Найголовнішими складовими частинами Р. є: кремнезем (49—56%), закис і окисел заліза (до 21%), окисел алюмінію (до 18%), окисел калія (до 10%), окисел магнію (до 7%) і вода (до 13%). Кристалізується в моноклінній системі.
Колір Р. зелений (від темного, майже чорного, до оливкового). Твердість за мінералогічною шкалою 2—3; щільність 2200—2800 кг/м 3 . Р. володіє значною здібністю до поглинання води і катіонного обміну. Зустрічається серед осадових гірських порід у вигляді округлих зерен, що мають ськритокрісталлічеськоє будову, і рідше в кристалах грубо гексагональних контурів. Утворюється Р. на дні Морея, де випадає у вигляді гелю. Відомі випадки утворення Р. за рахунок заміщення в морському мулі зерен біотіта і ін. мінералів. Р. широко поширений в осадових породах різного віку, головним чином мезозойського і кайнозойського.
Застосовується Р., завдяки його здібності до катіонного обміну, для зменшення жорсткості води, а також як добриво для грунтів у зв'язку із значним вмістом окислу калія. Використовується також для виготовлення зеленої фарби.
