Гладіатори (лат. gladiator, від gladius — меч), в Древньому Римі раби, військовополонені, засуджені злочинці і ін. особи, спеціально виучені для озброєної боротьби між собою або із звірами на аренах амфітеатрів . Р. виучували в спеціальних школах з суворим режимом (у Римі, Капує, де виучувався Спартак, що очолив повстання рабів 74—71 до н.е.(наша ера), в Пренесте і ін.). Бої Р. були офіційними видовищами, що мали на меті задовольнити плебс, що вимагав «хліба і видовищ». З початку 5 ст бої Р. не практикувалися.
Літ.: Мішулін А. Ст, Спартаківське повстання..., М., 1936; Фрідлендер Л., Картини з побутової історії Риму в епоху від Августа до кінця династії Антонінов, пер.(переведення), ч. 1, СП(Збори постанов) Би, 1914.
