Гильен (повне ім'я Гильен Батисту, Guillén Batista) Ніколас (р. 10.7.1902, Камагуей), кубинський поет і громадський діяч. Член Комуністичної партії Куби з 1937. Перші вірші опубліковані в 1919. Поетичні цикли Р. «Мотиви сона» (1930) і «Сонгоро Косонго» (1931, русявий.(російський) пер.(переведення) 1967) оповідають про життя кубинських негрів. У збірках віршів «Вест-Індськая компанія» (1934) і «Пісні для солдатів і сони для туристів» (1937) Р. звернувся до політичної лірики. Перебування в 1937 в Іспанії знайшло віддзеркалення в поемі «Іспанія. Поема в чотирьох печалях і одній надії» (1937): Р. виступав в захист республіки проти фашизму, активно співробітничавши у фронтовому друці. Цикл «Всі пісні» (1947) розповідає про страждаючу Кубу і ін., що бореться, країнах Латинської Америки. За прогресивну діяльність Р. кілька разів піддавався арешту урядом диктатора Батісти; у 1954—59 — в еміграції; бував в СРСР і ін. соціалістичних країнах. У 1958 опублікував збірку віршів «Всенародний голуб». У 1959, після перемоги народної революції, повернувся на батьківщину, в 1961 вибраний головою Союзу письменників і художників Куби. Збірка віршів «Все моє» (1964) — про нову соціалістичну батьківщину. Творчість Р. тісно пов'язана з кубинським музичним і пісенним фольклором. Р. сприйняв традиції народної креольської поезії, волелюбній кубинській поезії 19 ст і класичної форми і розміри іспанської поезії. З 1950 член Усесвітньої Ради Міра. Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення світу між народами» (1954).
Соч.: Antología mayor [La Habana, 1964]; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вірші, М., 1957; Нові вірші, М., 1966.
Літ.: Осповат Л. С., Ніколас Гильен і народна пісня, в кн.: Куба. Історіко-етнографічні нариси, М., 1961, с. 498—533; Плавськин З., Ніколас Гильен, М. — Л., 1965; Ніколас Гильен, Біобібліографічний покажчик. [Сост. Л. А. Шур], М., 1964; Земськов Ст Би., Сони Гильена і народний сон, «Латинська Америка», 1970 № 3; Augier A., Nicolás Guillen, v. 1—2 [La Habana]. 1962—64.
