Гикало Микола Федорович [8(20) .3.1897—25.4.1938], радянський державний і партійний діяч. Член КПРС з 1917. Народився в Одесі в сім'ї службовця. У 1915 закінчив Тіфлісськую військово-фельдшерську школу. У 1918 голова міськкому РКП(б) і голова виконкому Ради, потім командуючий радянськими озброєними силами в Грізному, керував ними в час "стодневных боєв" з белоказакамі (11 серпня — 12 листопада 1918). У 1919—1920 очолював озброєну боротьбу з військами Деникіна на території Терськой обл. і Дагестану. У 1921—23 секретар Гористого обкому РКП(б); у 1923—25 член Південно-східного бюро ЦК ВКП(б), в 1925—26 секретар Північно-кавказького крайкома партії. У 1927—28 член Середньоазіатського бюро ЦК ВКП(б). У 1929—30 секретар ЦК КП(б) узбекистану, потім секретар ЦК КП(б) Азербайджану, заступник завідувача орграспредом ЦК ВКП(б). У 1931 секретар МК і МГК партії. З 1932 перший секретар ЦК КП(б) Білорусії. У 1937 перший секретар Харківського міськкому КП(б) У. Бил делегатом 12—17-го з'їздів партії, на 16-м-коді з'їзді обирався член Центральної ревізійної комісії, на 17-м-коді з'їзді кандидатом в член ЦК В КП(б). Нагороджений орденом Леніна і орденом Червоного Прапора.
Літ.: Шипулін Н. Р., Головком Тереку [Н. Ф. Гикало], 2 видавництва [Грозний, 1970].
