Герінг (Hering) Евальд (5.8.1834, Альтгерсдорф, — 26.1.1918, Лейпціг), німецький фізіолог. Вивчав медицину в Лейпцігу (1853—58). Професор фізіології у Відні, Празі і Лейпцігу. Основні роботи по фізіології дихання (див. Герінга — Брейера рефлекси ), органів чуття і м'язів. Р. запропонував гіпотезу свето- і цветоощущенія, відому під назвою «гіпотеза протилежних кольорів», згідно якої свето- і цветоощущенія — результат процесів, що протікають як в сітківці ока, так і в зорових центрах мозку. Р. розрізняв в спектрі 4 основних кольори: червоний, жовтий, зелений і синій. Кожній парі основних кольорів, по Р., відповідає особлива цветочувствітельноє речовина в оці. Комбінації асиміляції і дисиміляції цих речовин дають відчуття того або іншого кольору. Р. дав пояснення явищ контрасту. У мові «Пам'ять як загальна функція організованій матерії» (1870) Р. розвинув уявлення про пам'ять як фундаментальну властивість всього живого, у тому числі явищ органічній репродукції і спадковості. Р. стояв на позиціях психофізичного паралелізму, згідно з яким психічні і фізичні процеси складають 2 паралельних ряду явищ.
Соч.: Die Lehre vom Lichtsinne, W., 1878; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Просторове відчуття і рух ока, СП(Збори постанов)Б, 1887.
