Георгіївський трактат 1783 , «дружній договір» Росії з грузинським царством Картлі-Кахеті (Східна Грузія); поміщений в Георгиевське (Північний Кавказ) 24 липня (4 серпня). Грузинський цар Іраклій II визнавав заступництво Росії і відмовлявся від самостійної зовнішньої політики, зобов'язався своїми військами служити російській імператриці (ст. 7). Катерина II зі свого боку ручалася за збереження цілісності володінь Іраклія. Грузії надавалася повна внутрішня автономія. Умови договору зрівнювали в правах грузинські привілейовані стани (дворян, духівництво і купецтво) з росіянами. Особливо важливе значення мали 4 сепаратних статті договору. По ним Росія зобов'язалася захищати Грузію в разі війни, а при веденні мирних переговорів наполягати на поверненні Картлійсько-кахетінському царству володінь, відвіку йому що належали (але відторгнутих Туреччиною). Його основне політичне значення полягало в тому, що по Р. т. був встановлений протекторат Росії відносно Східної Грузії. Р. т. різко ослабив позиції Ірану і Туреччини в Закавказзі, формально знищивши їх домагання на Східну Грузію.
Літ.: Повні збори законів, т. 21, СП(Збори постанов) Би, 1830 № 15 835; Грамоти і інші історичні документи XVIII століття, що відносяться до Грузії, т. 2, СП(Збори постанов) Би. 1902, ст 2, с. 32—41; Марков О. Приєднання Грузії до Росії в 1801 р., «історик-марксист», 1940 №3; Алексидзе Л., Взаємини Грузії з Росією в XVI— XVIII вв.(століття), «Тр. Тбіліського університету», 1963 № 94.
