Генералісимус (від латів.(латинський) generalissimus — найголовніший), вище військове звання в озброєних силах низки країн. Привласнювалося полководцям, що командували під час війни декількома, частіше союзними, арміями, а також інколи особам з сімей царюючих династій і державним діячам як почесне звання. У 1569 французький король Карл IX привласнив звання Р. 18-річному братові (згодом король Генріх III). Надалі звання Р. мали: у Франції — герцог Р. де Гиз (1550—88), принц Л. Конде (1621—88), герцог Л. Віллар (1653—1734), герцог А. Рішелье (1696—1788); у Австрії — князь Р. Монтекукколі (1609—80), принц Євгеній Савойський (1663—1736), граф Л. Даун (1705—66), ерцгерцог Карл (1771—1847), князь К. Шварценберг (1771—1820); у Германії — граф А. Валленштейн (1583—1634); у Росії першим Р. був воєвода А. С. Шєїн (1662—1700). Це звання було подароване йому Петром I 28 червня 1696 за успішні дії під Азовом. Офіційне звання Р. в Росії було введено Військовим статутом 1716. 12 травня 1727 звання Р. було подароване князеві А. Д. Меншикову (1673—1729), 11 листопада 1740 — принцові Антону Ульріху Брауншвейгському (1714—74), 28 жовтня 1799 — великому російському полководцеві А. В. Суворову (1729—1800). У СРСР звання Г. Советського Союзу введено Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 червня 1945 і було привласнено І. В. Сталіну (27 червня 1945).
