Гваделупа (Guadeloupe), країна у Вест-індії. Володіння Франції; з 1946 — «заморський департамент» Франції. До складу володіння входять головний острів Гваделупа і дрібні острови Марі-галант, Дезірад, Ле-Сент, Сен-Бартельмі, Птіт-тер і північна частина о. Сен-Мартен (південна належить Нідерландам). Площа 1779 км 2 . Населення 323 тис. чіл. (1969), головним чином негри і мулати. Офіційна мова французька. Релігія католицька. Управляється префектом, французьким урядом, що призначається; є виборна Генеральна рада. У парламенті Франції Р. представлена 3 депутатами і 2 сенаторами. Адміністративний центр — м. Бас-Тер.
Історична довідка . У 1674 Р. була оголошена власністю французької корони. У 1666, 1691 і 1703 Р. намагалися оволодіти англійці. У 1759 їм удалося захопити острів, але за Паризьким мирним договором 1763 Р. була повернена Франції. У 1794 англійці знов вторглися на острів. Проте направлений на Р. комісар Конвенту Віктор Юг оголосив вільним негритянське населення острова, озброїв його і в тому ж році добився вигнання англійців. Р. фактично залишалася незалежною республікою до 1802, коли експедиція, послана Наполеоном, відновила на острові колишні колоніальні порядки і у тому числі рабство (скасовано в 1848). У 1805 на острові був введений в дію Французький цивільний кодекс. У 1810 англійці знов захопили Р., але повернули її Франції в 1816 за Паризьким договором.
Панування колонізаторів привело до однобічного розвитку економіки Г.: розвивалися лише галузі сільського господарства, розраховані на експорт (цукровий очерет, банани, кава, какао). В кінці 19 ст були побудовані ряд промислових підприємств по переробці з.-х.(сільськогосподарський) продуктів, що привело до появи на Р. промислового пролетаріату.
В роки 2-ої світової війни 1939—45 на Р. виникли перші комуністичні групи; у 1958 була створена Гваделупськая комуністична партія (ГКП). Боротьба населення Р. за ліквідацію колоніального режиму змусила правлячі круги Франції піти на деяких реформи. У 1946 Р. отримала статус «заморського департаменту». Проте однобічний характер економіки (75% експорту і 90% імпорту доводяться на Францію), своєрідність адміністративного пристрою сприяють збереженню багатьох меж колоніального порядку на Г. Основноє вимога прогресивних сил — надання Р. автономії.
Ст л. Кизіченко.
Економіка . Р. — відстала аграрна країна. Обробляється 27% територій, під пасовищами і лугами 10%, під лісами 31%, під іншими землями 32%. Основні експортні з.-х.(сільськогосподарський) культури: цукровий очерет (25 тис. га , 162 тис. т цукру-сирцю в 1968/69), банани (8 тис. га , 180 тис. т ), кава, какао. Обробляються також ваніль, цитрусові. Розводять велику рогату худобу, кіз, свиней. Рибальство. Переробка з.-х.(сільськогосподарський) продукції, головним чином виробництво цукру і рому. Близько 2 тис. км. автодоріг. Основний торговельно-промисловий центр і порт — р. Пуент-а-Пітр. Вивіз бананів, цукру, рому; ввезення пального, устаткування, сировини, транспортних засобів. Грошова одиниця — французький франк.
Освіта . Система народного утворення Р. побудована на основі французького законодавства. Вчення ведеться на французькому мові. У початкову школу приймаються діти у віці 6 років. Початкова школа на 5-річний термін вчення зважає обов'язковою, проте в 1961 понад 21% населення старше 15 років було безграмотне. Термін вчення в повній середній школі (ліцеї) — 7 років, в неповній (коллеже) — 4 роки. Вищих учбових закладів немає. У 1966/67 навчального року в початкових школах виучувалося понад 65 тис. учнів, в середніх школах — понад 15 тис. учнів, в професійних учбових закладах — 2, 7 тис. чіл., у нормальній школі — 101 чіл.
